Адміністрація Арт Новин була приємно здивована доволі сміливим посланням Олександри Єськової, дизайнерки, художниці, членкині донецької арт-групи «ВОНИ», адресованим усім українським митцям, відомим і не дуже. У своєму зверненні вона закликає художників творити та показувати своє мистецтво не лише в столиці, а й в інших «культурно-депресивних» містах, розвивати Україну та просвіщати населення. Ми захоплюємося таким завзяттям Олександри й із задоволенням підтримуємо її в цій нелегкій справі, публікуючи дослiвний текст її звернення:
"Мені подобається творчість Олега Тістола. Думаю, це справді один зі стовпів, на яких тримається українське мистецтво.
Одного ранку подивилася його інтерв'ю в передачі Босяки, але все ж не змогла погодитися з деякими його судженнями, а саме: легше говорити про сучасне мистецтво і культуру в найбільш благополучному для цього місці в країні - Києві. Легше створювати Contemporary там, де є хоч якесь для цього середовище - галереї, арт-центри, музеї, арт-куратори, дилери й публіка, що цікавиться мистецтвом. Олег вважає справжніми героями художників, які працюють у Києві та Харкові. Я погоджуюся, художник в Україні - це справді нелегко. Київ - це ж не Париж і не Лондон. Але все ж вважаю справжнім героїзмом зараз те, що відбувається в Донецьку та в подібних містах країни, де у сфері мистецтва і культури випалене болото, де практично немає галерей, музеїв, не кажучи про арт-кураторів та арт-центри, і майже немає людей, які підтримують і розвивають сучасне мистецтво. Художників не презентують усій Україні, вони перебувають у певній зоні відчуження, яку, як казала всім відома політикиня, "краще обнести колючим дротом і спалити".
Але тут є творчі люди, художники, які творять, працюють і розвиваються на власному голому ентузіазмі та власних коштах, і це справжні герої! І не тільки Донецьк є депресивною, не побоюся цього слова, зоною України. Якщо Ви, панове відомі художники з Києва, Харкова, справді хочете, щоб розвивалася культура України, не можна вважати країною лише одне чи два міста. За аналогією з людським тілом, не можна мити весь час одну голову й руки, але не мити дупу й ноги і вважати це охайністю! Так само і героїзм - це можна порівняти з полем кукурудзи (штучним продуктом, плодом низки мутацій і ГМО, напевно, як і всі ми зараз). Коли кукурудза росте серед поля кукурудзи, це не дивно, але коли вона намагається прорости серед болота і все ж росте, перетворюючи болото на родючу землю, думаю, це і є дещо схоже на справжній героїзм!
Хочу зауважити, культура - це загальнонаціональне надбання. Вона не може бути сконцентрована в одному місті. У контексті закону причинно-наслідкових зв'язків за такого підходу неминучі певні наслідки…
Саме їх зараз і переживає вся Україна, дивуючись, звідки ЦЕ. Думаю, нам усе ж варто почати мити дупу нашій країні! Якщо Ви, панове художники, працюєте не лише заради вигоди виставлятися в популярних, престижних місцях і містах, приїжджайте з виставками, проєктами і до нас! Показуйте Ваше мистецтво культурно-депресивним містам і дивіться, що є в нас, інакше потім не дивуйтеся наслідкам Вашого снобізму в політиці, економіці та культурі ВСІЄЇ УКРАЇНИ!"
