Джулія Ліб, відома мисткиня, фотожурналістка та режисерка VR, подорожує такими місцями, як Сирія, Північна Корея, Єгипет чи Демократична Республіка Конго, і використовує свій талант, щоб підкреслити скрутне становище та незламність тих невинних людей, які найбільше страждають від політичної метушні, зокрема громадянської війни, повстань та інших конфліктів.
Як і у випадку з такими журналістами та фотографами, як Анрі Картье-Брессон, Роберт Капа та Крістіан Аманпур, під час кар'єри Ліб виникали численні ситуації, в яких її безпека зазнавала серйозної загрози. Зрозуміло, що страх перед небезпечними для життя ситуаціями відмовляє багатьох журналістів від роботи в зоні конфліктів. Утім, смілива мисткиня вважає це своїм обов'язком, незалежно від загрози її особистому добробуту.
Ліб розповідала, що коли вона фотографувала революцію в Лівії, ракета влучила в машину, миттєво вбивши її колегу та водія. Саме удача врятувала їй життя, оскільки в цей момент Джулія вийшла з автомобіля, щоб узяти інтерв'ю в кількох людей на узбіччі дороги. Після цього інциденту дівчина усвідомила, що має два варіанти: відступити назад і відновити своє колишнє життя подалі від передової або продовжити йти за своєю пристрастю на краю історії, щоб зафіксувати її для нащадків у книгах та музейних виставках.
Ліб обрала останнє, оскільки ніколи не варто недооцінювати силу картини. Відтоді вона інтегрувала VR-журналістику у свої репортажі та мистецьку творчість. За словами фотографки, споживання журналістського контенту за допомогою відео у віртуальній реальності та 360-градусних відеороликів дозволяє глядачам відчути себе там, пережити цей момент. Таким чином, тепер вона дає змогу відвідувачам виставок перенестися до табору біженців у Південному Судані, щоб вони могли отримати безпосереднє уявлення про ситуацію.
«Для мене важливо, щоб ми бачили й розуміли світ, у якому живемо», — сказала вона. — «Зараз XXI століття, і ми можемо вирушити навіть на Місяць, але ми часто не маємо ані найменшого уявлення про те, що відбувається у нашому власному світі».
Переміщуючи глядачів по всій планеті в різні культури та зони конфліктів, Ліб сподівається покращити взаєморозуміння між народами та націями, а також зруйнувати бар'єри й упередження задля кращого, більш мирного майбутнього. Як мисткиня вона прагне усвідомлення впливу конфліктів на людство, а також сміливості, надії та страху, свідком яких вона була. У її фотографіях є і застережливе, і оптимістичне послання.
Одним із найважливіших проєктів дівчини була виставка 2017 року у видавництві Süddeutscher Verlag, де Джулія об'єднала фотографії та віртуальну реальність. Революційна ініціатива дозволила глядачам побачити світлину, а потім і відчути те, що відчував сам автор за допомогою VR. Найчастіше знімки із зон конфліктів можуть здатися чужими чи абстрактними для тих, кому пощастило жити в безпечній і комфортній обстановці. Ця виставка наблизила ці конфліктні зони та сформувала нове усвідомлення крихітного світу, в якому ми живемо.
«Я сподіваюся, що віртуальна реальність зможе зробити революцію в журналістиці та змінити світ на краще», — сказала Julia Leeb. — «Світ стає все меншим і меншим. Це стосується всіх нас. Сьогоднішній конфлікт в Африці може стати європейським конфліктом завтра».
Усупереч своїй роботі як журналістки, Ліб видаляє зі свого мистецтва будь-який контекст, пов'язаний із часом чи ситуацією, в якій було зроблено фотографію, звужуючи фокус до самого людського елемента. Вона використовує фарбу як основу, надаючи зображенням різних відтінків, щоб іще більше підкреслити їхній зміст. Отриманий знімок є брутальним, нефільтрованим зображенням людства. Дивлячись на її роботи, питання про місцеперебування та час зникають, оскільки реальності конфліктів і терору набувають відчуття неминучої безпосередності, незалежно від того, де і коли вони мали місце.
Чи можна дозволити людям у всьому світі візуалізувати та «пережити» минулий терор, щоб допомогти наблизити більш мирне майбутнє або більшу толерантність до різних націй і культур? Саме це є головною метою мисткині.
«Уявіть собі, що ми зможемо зберегти фотографії та VR-відео для нащадків, щоб діти майбутнього могли зануритися в зони сьогоднішніх конфліктів, а також у маловідомі райони та субкультури світу. Найбільше я сподіваюся, що люди почнуть вчитися в історії», — каже вона.
