«Мені ніколи й не снилося, що я знайду таку рідкість», — говорить продавець.
Старий, потрісканий посуд може коштувати набагато дорожче, ніж ви навіть могли б уявити.
Зламаний чайник, куплений за £15, продали на аукціоні за £575 тисяч після того, як його визнали одним із перших в Америці.
Приватний колекціонер із південно-західної Англії придбав чайник, у якого була зламана ручка та бракувало кришки, на загальному аукціоні в Мідлендсі у 2016 році.
Вважалося, що це керамічна плитка Isleworth, виготовлена на заводі в Мідлсексе між приблизно 1766 та 1800 роками, але покупець сумнівався.
Він відніс чайник Клер Данхем, експертці відомого аукціонного дому Woolley and Wallis у Солсбері. Саме Данхем і визначила, що характерний синьо-білий малюнок пальми на посудині був витвором гончара зі Стаффордшира Джона Бартлама.
Бартлам покинув Англію приблизно у 1763 році, щоб заснувати приватний бізнес у Південній Кароліні. У ті часи експортна торгівля Америки з Англією бурхливо розвивалася, і він вважав, що зможе заощадити на транспортних витратах, якщо виготовлятиме кераміку у США. Гончар зі Стаффордшира став першим відомим виробником американської порцеляни.
Експерти заявили, що це був сьомий відомий витвір із порцеляни Бартлама та єдиний відомий чайник талановитого гончара, що зробило його найранішим чайником американського виробництва.
Його виставили на продаж із початковою ціною в £10 тисяч, і очікувалося, що остаточна вартість сягне приблизно £50 тисяч. Але багато хто був просто шокований, коли зламаний порцеляновий чайник продали за £460 тисяч, а з додаванням зборів його вартість стала £575 тисяч. Покупцем став представник Музею мистецтв Метрополітен у Нью-Йорку Род Джелліко.
Колекціонер, який продав цей витвір, захотів залишитися анонімним.
«Я вивчаю кераміку протягом останніх 30 років, і мені навіть не снилося, що я знайду таку рідкість», — сказав він.
«Я не лише дуже задоволений результатом задля власного зиску, а й тому, що чайник вирушить додому в Америку, де його демонструватимуть публіці протягом кількох поколінь. Мені доводилося багато часу провести в керамічних галереях Музею Вікторії та Альберта, перш ніж я вперше дізнався про кераміку, і я просто не думав, що колись зможу допомогти знаменитим музеям знайти такий прекрасний і доволі унікальний об'єкт».
