Дмитро Васильєв (4 січня 1985, СРСР, Ленінград) – російський художник-графік. Малює пейзажі під девізом «Максимум дерев, мінімум архітектури!». У творчих колах відомий як Дастін Грейв.
Малює Дмитро з дитинства, скільки себе пам'ятає. У школі всі зошити були старанно прикрашені малюнками уздовж полів. Попри це після школи він обрав інститут, ніяк не пов'язаний із мистецтвом. Як це, на жаль, часто буває за принципом "аби куди-небудь", у 2002 році Діма вступив до петербурзького Технологічного інституту на факультет органічної хімії. Попри те, що справи його йшли загалом нормально, довго він там не втримався і через три роки перевівся до іншого вишу, цього разу на факультет дизайну. І не випадково, адже в молодого художника завжди була фантазія ого-го яка і величезне бажання виплеснути її у світ за допомогою того чи іншого виду мистецтва. Серед улюблених завжди були комп'ютерні ігри та література.
Провчившись шість років у Балтійському інституті екології, політики і права, Дмитро Васильєв здобув деякі навички та знання, яких йому бракувало раніше, втім, попереду був дуже довгий шлях самовдосконалення. Отримавши диплом у 2011 році, він влаштувався до невеликої компанії на посаду сценариста комп'ютерних ігор, де й працював до обіцяного древнім народом апокалипсису 2012 року, який, до слова, так і не відбувся. Нині займається своїми проєктами.
«У графіці я – маніяк дрібних деталей. Вважаю, це вияв мого флегматичного характеру і потягу до порядку й організованості. Тому штрих у мене такий суворий і впорядкований, а форма настільки чітка і зрозуміла, наскільки я можу цього домогтися. Такий штрих я називаю "цукровим". У живописі водночас я довго боровся з графічністю і, гадаю, частково мені це вдалося. Мені подобається вільна емоційна техніка з використанням великих пензлів, мастихіна і змішуванням кольорів безпосередньо на полотні, що сягає корінням в імпресіонізм».
Натхненням для створення чергового шедевра для Дмитра слугують роботи інших художників і, звісно ж, світ, що нас оточує, адже навіть найдрібніші та найнезначніші його частини сповнені краси й чудес, які звичайні люди просто не бачать.
Свою творчість молодий талановитий художник спрямовує на самовираження. За словами самого автора, йому здається, що митець передусім "робить те, що він робить для себе". Інакше в його творах не буде душі. Як писав безсмертний Йоганн Вольфганг фон Ґете: "Коли у вас почуття немає, / Все це праця безцільна; / Ні, з душі має прагнути мова, / Щоб принадою правдивою, непіддельною / Серця людські зворушити й захопити!"
Коли йдеться про творчі вподобання Діми, то йому подобаються роботи дуже багатьох молодих і талановитих художників, які виставляють свої роботи в мережі. Здебільшого це концепт-художники, які створюють свої образи для комп'ютерних ігор та кіно по всьому світу. У більш традиційному мистецтві серед сучасників він шанувальник робіт Леоніда Афремова та Нікаса Сафронова. Якщо ж говорити про класику, то це такі художники, як Маковський, Доу, Рєпін, Гойя, Ван Гог, Мікеланджело, Галс, Лоррен і, звісно ж, Леонардо да Вінчі.
