Індійський павільйон на 61-й Венеціанській біеннале стане простором для глибоких роздумів, нагадуючи своєю атмосферою мінорні ноти в музиці. Виставка під назвою «Географії відстані: Згадуючи дім» інтерпретує загальну тему біеннале «У мінорних тональностях» через багате різноманіття, притаманне Індії. Проєкт пропонує багатозначне прочитання поняття дому в країні, де масштаби часу й простору вимірюються величезними величинами, об'єднуючи різнорідні досвіди місця, пам'яті, дистанції та приналежності.
Мистецьке відображення всієї країни
Експозиція охоплює всі регіони Індії: від випаленої сонцем землі південного штату Тамілнад до ступінчастої архітектури Ладакха на півночі, будинків біля підніжжя Гімалаїв та привидів Делі, який поступово зникає під ударами бульдозерів. Серед візуальних елементів виставки — величезні квіти, що звисають зі стелі. Вони символізують сади та їхніх мешканців, віддаючи данину поваги їхньому важливому місцю в приватному, громадському та сакральному житті індійців. Водночас сітка з бамбукових жердин відсилає до поширеної будівельної техніки на Сході, уособлюючи нові міста, що постають над старішими урбаністичними ландшафтами.
Роздуми про ідентичність і приналежність
Куратором проєкту «Географії відстані» виступив Амін Джаффер. За його словами, експозицію та творчість п'яти художників можна охарактеризувати як роздуми про ідентичність і приналежність у часи прискорених змін.
«Проєкт пропонує ідею про те, що дім — це не лише фізичне місце, де ми живемо, а стан, який ми носили й носимо із собою», — зазначив Амін Джаффер.
