У середині жовтня з ініціативи ультраправого президента країни Абелардо Де ла Еспрієльї з експозиції Національного музею в Боготі було демонтовано десятки об'єктів. Серед вилучених матеріалів опинилися твори мистецтва, присвячені ЛГБТК+ та феміністичному рухам, мирній угоді 20216 року з Революційними збройними силами Колумбії (FARC), а також передвиборчим кампаніям лівих політиків Карлоса Пісарро та Бернардо Харамільо Осси, яких було вбито у 1990-х роках (де ла Еспрієлья називав їх «терористами»). Завдяки судовому рішенню предмети повернули на місця менш ніж за два тижні, проте інцидент сколихнув усю країну, викликавши масові протести на вулицях та поліцейські репресії.
У ці дні американське видання Hyperallergic звернулося за коментарем до видатної колумбійської художниці Доріс Сальседо, чиї поетичні роботи досліджують теми історичної травми, жалоби та пам'яті. Раніше Сальседо створювала меморіали та масштабні інсталяції, що осмислюють наслідки кривавої партизанської війни в країні, зокрема проєкт «Фрагменти». У розмові авторка зауважила, що жити під владою авторитарного уряду надзвичайно важко, адже він діє стрімко й руйнівно.
Сила цензури та суспільна реакція
За словами Сальседо, акт цензури в Національному музеї став тією останньою краплею, яка викликала наймасштабніше обурення в суспільстві на тлі інших серйозних скандалів. Мисткиня зазначила, що в Латинській Америці люди гостро реагують на посягання влади на культуру через багатий історичний досвід репресій, а молодь відчуває пряму загрозу своїм свободам.
Реакція на дії уряду виявилася надихаючою: молоді викладачі університетів почали проводити заняття просто неба на сходах перед музеєм, і відтоді щодня там збираються люди. Порожні прямокутники на стінах зали, де раніше висіли картини, перетворилися на потужний символ відсутності. Громадяни почали самостійно виготовляти репродукції вилучених робіт та вивішувати їх біля входу до музею, перетворивши спробу цензури на хвилю творчої та інтелектуальної мобілізації.
Мистецтво переживе політиків
Коментуючи роль митців у сучасних реаліях, Доріс Сальседо підкреслила незмінну силу творчості у протистоянні тиранії:
Вони знають, що будуть зображені, і що твори мистецтва живуть значно довше, ніж їхні уряди.
