Модернізм (від франц. moderne у значенні "сучасний") — поняття, що позначає течії мистецької практики, які сформувалися приблизно у перші десятиліття XX століття та активно розвивалися аж до Другої світової войны. Поява цього стилю ознаменувала найважливіший розділ у розвитку художньої свідомості, що означало глобальний розрив із колишніми тенденціями мистецтва.
Модернізм у мистецтві – це певна сукупність різноманітних стилів, які ґрунтуються, як правило, на індивідуальності погляду художника, на його внутрішніх емоціях і свободі думки. Цей стиль у живописі зазвичай позиціонує себе як самостійна течія, що відмовилася від усіх звичних класичних традицій. Майстри перекреслили свій колишній досвід. Живописці намагалися відшукати новий початок у мистецтві, оновити його розуміння та сприйняття у загальному соціумі.
Художники часом називають модернізм «іншим мистецтвом», головна мета якого — створити абсолютно унікальні, ні на що не схожі твори, тобто вони демонструють особливе бачення автора.
Каша в голові — то поділися з ближнім!
Амедео Модільяні
Роботи модерністів дуже часто містять загадки для погляду, вони змушують очі блукати ніби якимсь лабіринтом. Смутні обриси, переривчаста лінія, незакінчений контур, беззмістовні композиції та несподівані контрасти — цей напрям відкриває нескінченне джерело сенсу там, де традиція здатна побачити лише безглуздість і хаос.
Коли і як з'явився модернізм
Наприкінці XIX та на початку XX ст. з кожним роком у повсякденність вливалися нові досягнення — грамофони, кінотеатри, електрика, друкарські машинки, телефони, літаки тощо. Звісно, що ці нововведення приносили із собою ейфорію від нових (раніше нереальних) можливостей. Саме тоді й почали рватися зв'язки між навколишньою реальністю та її зображенням на картинах художників.
У мистецтві потрібна істина, а не щирість.
Казимир Малевич
Головною проблемою стали не зображувані предмети, а сам спосіб створення цих зображень (тобто не «що», а «як»). Завдання художника — не домагатися схожості з реальністю, а привернути погляд організованими певним чином лініями та плямами. Так, Василь Кандинський відкрив у схематизмі силу викликати певні вільні асоціації; Поль Сіньяк перетворив усе видиме на справжню мережу з міріадів світлових точок; у знаменитого Поля Ґогена форми стали перехідними поєднаннями колірних плям, які здатні перенести глядача з індустріальних мегаполісів до самісінького витоку цивілізації; у Густава Климта образи почали розчинятися в декоративній пишноті.
Художники модернізму
- Поль Сіньяк
- Казимир Малевич
- Амедео Модільяні
- Анрі Руссо
- Густав Климт
- Поль Ґоген і багато інших