Неокласицизм (від франц. neo-classicisme) – це естетичний стиль в архітектурі та мистецтві, який панував у Європі приблизно наприкінці XVIII та на початку XIX століття. Цьому напряму притаманне звернення до традицій класицизму, мистецтва епохи Відродження або ж античності.
Виразними рисами неокласицизму стали витонченість, прямолінійність і легкість.
Істинний художник виражає те, що думає, не страхаючись протидії вікових упереджень.
Огюст Роден
Неокласицизм як архітектурний стиль і естетичний напрям визначається зверненням найчастіше до античності, яке перейшло до нього від попереднього класицизму. Іншими словами, неокласицизм – це сучасне на той час завершення класицизму.
Неокласицизм у мистецтві
Термін "неокласицизм" у образотворчому мистецтві охоплює ще ширше коло різноманітних (практично не схожих одне на одне) художніх течій. Певні моменти, що передбачали неокласицизм, були відчутними вже в роботах прерафаелітів (тобто в середині XIX століття). Відомо, що вперше як відносно цілісне явище цей стиль проявився в теоретичних судженнях, а також практиці представників німецького неореалізму (приблизно з 1870-х рр.). Саме вони угледіли в пластичній точності та величності класичного мистецтва новий засіб для подолання "безладів" дійсності. Цей напрям набув поширення як один із варіантів бурхливої реакції на імпресіонізм, тобто новому стилю притаманне поєднання окремих пізньоакадемічних тенденцій із певним програмним слідуванням традиціям античного мистецтва (зазвичай періоду архаїки), рідше – мистецтва класицизму та епохи Раннього Відродження.
Неокласицизм в архітектурі
Неокласицизм в архітектурі став провідником ліберальних поглядів. А яскравим прикладом раннього неокласицизму можна назвати Чізік-хаус (Chiswick House), збудований 1725 року архітектором Вільямом Кентом. Спочатку таку манеру будівництва використовували в деяких англійських особняках у поєднанні з пейзажними англійськими парками. Лише в середині XVIII століття у Франції почали зводити будівлі в цьому стилі. Саме тоді й сформулювалися ключові ідеї нового напряму. Неокласицизм – це певна антитеза стилю модерн, який був надмірно насиченим різними декоративними елементами.
Художники неокласицизму
- Ансельм Фейєрбах
- Лоуренс Альма-Тадема
- Антон Рафаель Менгс
- Жак-Луї Давід