Сьогодні йтиметься про лондонську художницю та скульпторку Ребекку Стівенсон, точніше, про її химерні скульптури. Ребекка працює над хвилюючою всіх проблемою екологічної катастрофи та мирного співіснування тварин і людей. Її химерні скульптури з воску та смоли абсолютно не виправдовують очікування глядача.
І справді, якого ж підступу можна чекати від людини, яка формує свою творчість виходячи з концепції миру між фауною, флорою та людиною? Але її скульптури, які так схожі на кремові фігурки, посипані квітами з варення, насправді не такі прості, як могли б здатися на перший погляд.
Придивіться, і ви справді побачите на її ніжних скульптурах оленів повітряні квіти, але, на жаль, вони зовсім не означають процвітання і життя, як може вам здатися, а смерть, страждання та приреченість. Таким чином, у творчості Ребекки Стівенсон смерть і життя, процвітання і розклад завжди йдуть поруч, а від такої, здавалося б, милої та ніжної краси повсякчас віє могильним холодом. Дуже красивими, витонченими та ніжними скульпторка зобразила людські черепи та відтяті голови тварин. Звісно, не всі експонати постають перед нами вмираючими, блідими та кволими, але натяк уже зроблено.
