Чи є якась мистецька установа, більш оповита таємницею та інтригою, ніж бостонський Музей Ізабелли Стюарт Гарднер?
Ізабелла Стюарт Гарднер, засновниця музею, яка народилася 1840 року, була однією з найяскравіших і найобговорюваніших жінок у бостонському суспільстві. Віддана покровителька мистецтв збирала роботи таких художників, як Тициан, Рембрандт, Мікеланджело, Боттічеллі, Мане, Дега та Джон Сингер Сарджент. Із ними жінка протягом 30 років особливо зблизилася. Вона зберігала всі свої скарби — твори мистецтва, антикварні меблі та листування з великими мислителями того часу — у замку, зведеному спеціально для її колекції.
Цей палац епохи Відродження побудував архітектор Віллард Т. Сірс. Гарднер планувала зробити палац місцем для звеличення мистецтва в усіх його формах і регулярно проводила в замку музичні вистави, лекції та художні виставки.
Однак у 1990 році з музею викрали 13 найцінніших творів мистецтва на загальну суму близько 500 мільйонів доларів, і цей нерозкритий злочин залишається, мабуть, найзагадковішою крадіжкою витворів мистецтва на сьогодні. Проте Гарднер залишається одним із найпривабливіших музеїв у світі, багато в чому завдяки своїм легендарним садам у внутрішньому дворі, які становлять «живу колекцію» установи та доглядаються так само ретельно, як і її твори мистецтва.
Нещодавно журналісти поспілкувалися з директоркою із садівництва музею Ерікою Рамблі, коли вона встановлювала святкову експозицію. Вона розповіла нам усе про те, що потрібно, аби займатися садівництвом в одному з найбільш відвідуваних музеїв країни.
- Розкажіть, як ви вперше зацікавилися садівництвом.
- Я родом із Північної Кароліни. Початково я планувала стати драматургинею, а рослини для мене були чимось на кшталт хобі. Проте на певному життєвому етапі я зрозуміла, що рослини мають бути в центрі уваги. Я завжди була захоплена вирощуванням рослин найвищої якості з використанням екологічно відповідальних методів. Мені подобається працювати в теплицях, високих тунелях і холодних приміщеннях, а також я хочу збільшити тривалість життя рослин, особливо в міжсезоння. Я вважаю, що робота садівника дійсно складна, весела і захоплива.
- То як же ви потрапили до «Гарднер»?
- Я прийшла до музею три роки тому, щоб мене наставляв Сэм Козак, мій попередник. Він значною мірою відповідальний за чарівний світ Гарднер із погляду живої колекції у палаці та навколо нього. Він був скрупульозним садівником і допоміг зберегти саджанці та живці, які були частиною оригінального саду Ізабелли. Ми продовжуємо ці традиції: шоу хризантем, яке проводиться зараз у святкові дні, віддає данину поваги її улюбленій квітці і є чудовим прикладом того, на що здатна ця рослина — наскільки багатими можуть бути її кольори.
Колекція на сайті дійсно рідко буває такою величезною, і саме це врешті-решт завжди приваблювало мене в Гарднер із погляду садівника.
- Чи були у вас стосунки з музеєм до того, як ви почали там працювати?
- Я ходила до Гарднер як відвідувачка майже десять років. Для мене, як гості, це було місцем перепочинку від сірих буднів. Здебільшого я приїжджала взимку — у міжсезоння — і дивилася шоу орхидей, яке було якраз оцим дуже жаданим, яскравим тропічним моментом у дворі. Ще мені дуже подобалося приходити щочетверга ввечері просто для того, щоб побути з людьми, вечірки по четвергах були дуже крутими.
Весь палац такий багатошаровий і складний, і він виглядає краще, ніж будь-який інший простір, у якому я коли-небудь бувала. Інсталяції у внутрішньому дворі намагаються побудувати складні, потойбічні шоу, які, як і сам музей, винагороджують блукаючий погляд своїм виглядом.
Ця споруда справді не схожа на жодне інше місце, де я була. Вхід до двору і палацу здається нереальним, ніби ти збираєшся зникнути в Нарнії чи чомусь подібному. Здається, що кожен наступний візит пропонує щось нове.
Це така простора будівля, яка постійно дає вам нові можливості побачити щось незвичне.
- Що ви хочете, щоб читачі знали про те, чим ви займаєтеся?
- Я думаю, що найбільша помилкова думка про простір — це те, що він не змінюється. Оскільки люди вже знають цю будівлю, вони ніби переносят цю ідею на покази у внутрішньому дворі, але його краса в тому, що у нас так багато місця, аби грати та імпровізувати, і тому я думаю, що наше завдання як садівників — прийняти улюблену структуру і продовжувати дивувати.
}
