Як багато хто помітив, у сучасному мистецтві потворність і шок є найкращими способами передати збоченість світу й суспільства. От і жахливі скульптури Чоі Суанга (Choi Xooang) є реакцією мистецтва Кореї на страждання людей від жорсткої диктатури.
Північна Корея є державою, яка давно здобула сумну славу в цивілізованому світі. Жорсткий режим, який морить людей голодом, погрожує ядерними боєголовками своїм сусідам і безсоромно обманює всіх і вся, суворо засуджується абсолютно всіма, кому колись доводилося з ним стикатися. Але сьогодні йтиметься не про деспотичний уряд, а про корейський народ, що вимирає від голоду, який змалював у своїх скульптурах Чоі Суанг.
Безокі обличчя з величезними губами щось шепочуть одне одному в вухо — у цій країні заборонено голосно говорити. Простягнуті величезні руки та благальні очі уособлюють лихо народу: кілограм рису в цій країні коштує 1 долар, притому що офіційна зарплата становить 2–3 долари на місяць. Обличчя, відгороджені від усього світу своїми потилицями, нічого не хочуть помічати. На жаль, слова не можуть передати всю трагедію Північної Кореї так, як це може зробити мистецтво.
Лячна експозиція Чоі Суанга має назву "Asperger syndrome" ("Синдром Аспергера"). Усі гіперреалістичні скульптури виконані з полімерної глини.
