Автор: Бен Девіс, artnet
Шукаєте дієву пораду на тему інвестицій у мистецтво? Ось, будь ласка:
"Набагато вигідніше інвестувати в роботи найбільш нарцисичних художників".
Це цитата зі статті Ї Жоу, професорки Університету штату Флорида, яка вивчає емпіричне ціноутворення на ринку цінних паперів, у European Journal of Finance.
“Знаєте, згідно з моїми даними: найбільші нарциси серед діячів мистецтв є найбільш високооплачуваними та отримують більше визнання у світі мистецтва,” — повідомила мені Жоу дещо раніше в сьогоднішній розмові телефоном. “Якби в мене був цілий басейн грошей, я б поставила на це”.
Припустімо, не дивує той факт, що мистецтво реально винагороджує самозакоханих. Але чим це підтвердити?
Жоу відповідає: "Виміряйте їхні підписи".
У психології розмір підпису тісно пов'язаний із самооцінкою, а інформації про підписи діячів мистецтва більш ніж достатньо. Жоу виміряла сотні підписів, а потім порівняла результати з історичними даними про вартість їхніх робіт на аукціонах, численними музейними показами та їхньою «творчою репутацією» (згідно з градацією, вибудуваною першокласною командою випускників FSU).
У результаті, діячі з підписами «вище середнього» і, як наслідок, самолюбством «вище середнього» користуються увагою «вище середнього». У цьому немає ані найменшого сумніву, і в документах Жоу наведено вагомі аргументи:
“У разі збільшення нарцисизму на один пункт середня ринкова ціна підвищується на 16%, а найвищі та найнижчі показники збільшуються на 19%”.
Намагаючись підтвердити свою гіпотезу, Жоу розглянула ще «два альтернативні види нарцисизму»: кількість автопортретів і частоту використання займенника «Я» в інтерв'ю з ними, зафіксованих у друкованих виданнях. Обидва показали статистичний зв'язок з успіхом.
“Зі збільшенням кількості автопортретів … ринкова ціна твору мистецтва зростає на 13%. Більш часте вживання займенника першої особи… збільшує ринкову ціну творів мистецтва на 4%”.
Дивно те, що спочатку нарцисизм, здавалося, приносив менше користі митцям (маються на увазі повоєнні роки), на відміну від його користі для сучасних творчих особистостей.
"У двох прикладах для сучасних художників і художників тих часів невелике підвищення нарцисизму збільшує ринкову ціну твору мистецтва на 25% і 13% для одних та інших відповідно".“Пошук причин цього явища був би найцікавішим предметом для подальших досліджень,” — сказала Жоу.
Здається занадто мудрим? Я не можу коментувати з наукового погляду. Але все ж сперечатися про те, що художники з грандіозними автопортретами краще переконують решту у своїй геніальності, було б неправильно.
Жоу цитує одне з визначень клінічного нарцисичного розладу особистості:
“Перебільшена жага влади, експлуататорські нахили, нездатність до співчуття та потреба в надмірному захопленні”.
Для мене це звучить так, ніби саме така поведінка винагороджується у творчому світі!
Висновок: на метод аналізу підпису професорки Жоу сильно вплинули дослідження в галузі корпоративних фінансів. Тут економісти вивчають, як нарцисизм співробітників компанії впливає на авторитет компанії залежно від розмірів підписів на корпоративних документах.
У результаті цих досліджень, директорський нарцисизм “передбачає надмірні вкладення, малу ініціативність і незначний прибуток. Але не варто відчайдушно здаватися, егоцентричні корпоративні титани: “Попри такі невтішні результати досліджень, нарцисичні директори компаній отримують кращу винагороду”.
Жоу наполягає на тому, що ті самі егоїстичні риси, які можуть нашкодити компанії, здатні буквально забезпечити чудову репутацію творчій особі на довгий час. Загалом, світ мистецтва може виявитися тим місцем, у якому одержимість собою та вміння переконати всіх у своїй величі є нормою поведінки. Краще ізолювати їх у студії, аніж мати з ними справу в конференц-залі.
Отже, навряд чи хтось захоче, щоб співробітники його компанії увімкнули митців. І, скоріше за все, ми всі погодилися б із цим, чи не так?
Джерело фото: Wikimedia Commons
