З 15 по 26 березня в Інституті проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецств України проходитиме виставка, яка об'єднує відеороботи визнаних і молодих митців Ізраїлю. Роботи для виставки надано артфондом Tiroche DeLeon Collection, а також артінкубатором для молодих художників START Collections, Ізраїль. Ініціаторами виставки виступили Арткульт Фонд (Artcult Foundation) та ArteLia Consultancy. Організаційні партнери: Blackshield Capital, DLA Piper Ukraine, UART foundation, Dan.IT.Education.
Проєкт відбувається за підтримки Посольства Держави Ізраїль в Україні, а також Україно-ізраїльського інституту стратегічних досліджень імені Голди Меїр в Україні. Кураторки: Наталія Шпитковська, Лілія Тіппетс.
Ця виставка проводить паралелі між життям ізраїльтян та українців. В обох країнах постає питання важливості національної єдності та ідентичності, необхідності осмислення й прийняття власної історії як фундаменту для успішного розвитку та перспективного майбутнього.
Виставка певною мірою представляє культурну «точку кипіння», відображену митцями через власний досвід і розуміння складності осмислення наслідків сучасних подій та процесів. Роботи художників відбивають їхню віру в те, що творчість, уява, естетичний світогляд здатні подолати суспільні страхи й помилки та вивести на інший еволюційний шлях.
Проєкт об'єднує сім сучасних митців, дехто з яких уже добре відомий на міжнародному рівні, як-от Сігаліт Ландау, Невет Іцхак, Рен Славін і Мішель Платнік, а також нові таланти, зокрема Раїда Адон, Ціон Абрахам Хазан і Тамар Гіршфельд.
Роботи Ціона Абрахама Хазана «Саліт» і «Марганіт» дають можливість глядачеві виступити в ролі спостерігача й відчути необхідність постійного контролю задля гарантування безпеки.
Невет Іцхак до цього питання підходить дещо іронічно, перетворивши візерунки традиційних афганських килимів на картини.
Як і в Україні сьогодні, для Ізраїлю земля є великою цінністю, про що йдеться у відеороботах Сігаліт Ландау під назвою «Фінікійський танок піску» (2005) та «Ашкелон» (2011), який експонувався в ізраїльському павільйоні Венеційської бієнале у 2011 році. Гендерні та расові питання проілюстровано в іронічній і зворушливій «чорній» серії коротких відео Тамар Гіршфельд під назвою Schwartze («Шварце» — так називали євреїв німці під час Другої світової війни). «Шварце» відвідують історично спірні місця в Ізраїлі та Європі: «Шварце на лижах в Австрії», «Шварце на цвинтарі Трумпельдор», «Шварце-піаніст». У своїх творах Раїда Адон та Рен Славін створюють уявні й символічні світи. Маючи єврейське та арабське походження, Адон досліджує власну ідентичність, поєднуючи в собі витоки двох народів. Рен Славін звертається до естетики урбаністичного пейзажу, водночас гіпертрофуючи красу та замкненість оточення.
Виставка є відображенням багатьох подібних питань, що постають водночас перед Україною та Ізраїлем, і демонструє циклічність історії людства. Точним прикладом є робота Мішеля Платніка «Мій сімейний портрет» (2015). Платнік інтегрує себе і приміряє образи людей, які брали участь у різних історичних подіях, зображуючи армію, політичних діячів, емігрантів, рабів і військових, тим самим доходячи висновку, що всі ми є частиною системи без можливості й права судити.
Виставка триватиме з 15 по 26 березня. Понеділок — неділя 12:00-19:00
Адреса: Інститут проблем сучасного мистецтва (вул. Євгена Коновальця, 18д)
