У всій історії мистецтва прагнення визнання та домінування призводили до запеклого суперництва. Деякі з них надихнули на подвиги творчої єдності, а інші були відверто руйнівними. У будь-якому разі, вони незгладимо визначали ставки художньої творчості. Нижче ми перерахуємо 5 найвідоміших суперництв майстрів мистецтва.
Рафаель проти Мікеланджело
Молодий художник Рафаель увірвався на сцену за часів італійського Відродження у 1504 році зі складним стилем, на який вплинули його попередники Фра Бартоломео, Леонардо та Мікеланджело. У 1508 році, у віці 26 років, юного митця запросив Папа Юлій II розписати фрескою приватну бібліотеку у Ватиканському палаці. Мало того що він переміг таких конкурентів, як Мікеланджело та Леонардо, його робота також отримала захоплені відгуки.
Навіть історик доби Відродження Вазарі, який переважно розглядав Мікеланджело як справжнього майстра, визнав, що Рафаель працює набагато якісніше.
Рафаель з Урбіно виріс як художник. Друзі та прихильники митця стверджували, що його роботи були суворішими й відповідали правилам мистецтва більше, ніж роботи Мікеланджело. Це стало причиною розбіжностей між майстрами.
Енгр проти Делакруа
Конкуренція між двома титанами французького живопису розгорталася на тлі зіткнення стилів у XIX столітті, де традиційний неокласичний стиль, схвалений Жан-Огюстом-Домініком Енгром, протистояв авангардистському романтизму, який захищав Ежен Делакруа.
Ворожнеча полягала не лише в художньому стилі, йшлося про моральні цінності, що приписувалися відповідно лінії та кольору. Таким чином, Делакруа, найвідомішого колориста, сприймали як загрозу моральності французького суспільства.
«Я не можу дивитися на Делакруа, — якось сказав Енгр. — Він пахне сіркою».
Грінберг проти Розенберга
Ці двоє видатних арткритиків дали поштовх руху американського абстрактного експресіонізму. Грінберг тяжів до абстракції Джексона Поллока, а його суперник Розенберг надавав перевагу картинам Віллема де Кунінга.
Грінберг дотримувався суворих формалістичних поглядів, наполягаючи на тому, що абстракція є кроком у розвитку традиції живопису. Зі свого боку, Розенберг відкинув це твердження: запровадивши поняття «живопис дії», він вважав, що «картина — це фіксація події».
Матісс проти Пікассо
Пікассо завжди вбачав у Матіссі суперника, попри суттєві відмінності в художньому смаку та стилі. Найважливішим у живописі Матісс вважав колір: із фарбами художник поводився легко й невимушено, на відміну від Пікассо, який славився своєю відданістю формі.
Часто суперництво Матісса та Пікассо описували як «боротьбу найвідоміших представників двох великих протилежних тенденцій у сучасному мистецтві».
Ван Гог проти Гогена
Суперництво Вінсента Ван Гога та Поля Гогена починалося як дружба. Ван Гог запросив Гогена приєднатися до нього на півдні Франції, де він намагався створити спільноту художників у місті Арль. Протягом короткого періоду майстри-імпресіоністи плідно жили, працювали та співпрацювали одне з одним. Це привело їх до конкурентного, але дружнього мистецького суперництва, від якого обидва виграли.
Проте цей союз не тривав довго — обидва художники були складними особистостями. Ван Гог потерпав від психічної нестабільності, тоді як Гоген мав репутацію нарцисичного та неприємного чоловіка. Якось Гоген змалював свого друга, коли той малював соняшники, і Ван Гог відсахнувся, сказавші: «Це я, але це я збожеволів».
Одного разу в кафе, випивши абсенту, Ван Гог швирнув склянку в голову Гогена. За кілька днів художник спробував зарізати колегу бритвами, що й поставило остаточну крапку в їхній дружбі.
