Осінні торги у Нью-Йорку демонструють нові реалії артринку, де ключову роль відіграє бездоганний провінанс. Після поступового відновлення ринку після пандемії аукціонні доми все частіше роблять ставку на роботу з відомими колекціонерами та названими власниками, щоб залучити покупців і підвищити інтерес до лотів. Особливо помітно це на прикладі масштабних каталогів Christie’s та Sotheby’s, де значна частина робіт має офіційно вказаних власників або розкривається через архівні дослідження та каталоги-ресоне.
Хто здає роботи на аукціон Christie’s
Серед лотів вечірніх торгів Christie’s привертають увагу кілька гучних імен. Зокрема, полотно Василя Кандинського «Betonte Ecken» (1922–23), яке є обкладинкою каталогів, виставила відома династія артдилерів і колекціонерів Нахмад (Nahmad), з попередньою оцінкою у 60–80 мільйонів доларів. Водночас акрилові роботи Марка Ротко 1968 року, за попередніми оцінками від 10 до 15 мільйонів доларів, надійшли з колекції колишнього президента Hyatt Hotels Еда Рабіна та його дружини Джекі.
Два лоти в категорії сюрреалістичних шедеврів пов'язані з Кларіссою та Едгаром Бронфманами молодшими. Едгар є мільярдером та спадкоємцем імперії Seagram. Серед них — робота Вільфредо Лама «Ogue Orisa» 1943 року та картина Роберто Матти 1944 року. У секторі сучасного мистецтва Ед Руша виставив на продаж твір «Male and Female» (1987), який раніше придбали архітектор Вільям Ерліх та Рут Ллойдс. А робота Вії Целміньє «Night Sky #21» походить із колекції Емануеля Романа, генерального директора інвестиційної фірми PIMCO.
Колекції Sotheby’s: банкрутство, фонди та спадщина
Тим часом на торгах Sotheby’s колекція під назвою «Shaping Modernity» пов'язана з Джорджем Вайссом, засновником хедж-фонду, який наразі перебуває у процесі банкрутства. Згідно з даними судових розглядів у Флориді, Вайсс уклав угоду з аукціонним домом щодо продажу понад десятка робіт, зокрема автопортрета Франсіса Бекона 1972 року, аби погасити борги перед банком Bank of America. У цій же категорії представлені твори Поля Сіньяка, Каміля Піссарро, Анрі Матісса та Поля Сезанна.
Дві роботи Агнес Мартін із європейської колекції пов'язані з німецьким приватним музеєм Stiftung Froehlich, створеним колекціонерами Анною та Йозефом Фреліхами. А творіння Салмана Тура «Lavender Boy» походить із колекції Роберта та Еріка Томас-Суваллів. Тим часом скульптура Лі Бонтеку надійшла з коледжу Брін-Атол у Пенсильванії, де експонувалася понад три десятиліття. Походження портрета Грейс Джонс авторства Кіта Гарінга пов'язане з музеєм MACAN в Індонезії, заснованим колекціонером Хар’янто Адікоесоемо.
Таємнича колекція «Magnum Opus»
Особливу увагу привернула серія лотів під назвою «Magnum Opus: A Private Collection of Exceptional Art and Objects Through the Ages» у каталогах Sotheby’s. Ключем до розгадки імені власника став малюнок Едгара Дега 1882 року «Danseuse rajustant son chausson», який згідно з цифровим каталогом-ресоне належить арттрасту Фредеріка Айсемана. Фредерік Айсеман — приватний інвестор, засновник CI Capital Partners, а також племінник Гелен Франкенталер і колишній президент її фонду. Попри те, що аукціонний дім не називає його ім'я у маркетингових матеріалах, масштаби колекції вражають: вона налічує понад 900 об'єктів від античної скульптури до сучасного дизайну, частину з яких експонували у будівлі Броєра. Представники Christie’s та Sotheby’s традиційно утримуються від офіційних коментарів щодо особистих даних консигнів.
