Імпресіонізм (від франц. impressionisme та англ. impression у значенні "враження") — це один із напрямів у мистецтві, що зародився у Франції приблизно наприкінці 1860-х років. Сама назва виникла після виставки 1874 року, на якій продемонстрували картину Клода Моне «Впечатление. Восходящее солнце» («Impression. Soleil levant»), написану у 1872. До речі, її було вкрадено у 1985 році з паризького музею Мармоттан.
Представники імпресіонізму прагнули неупереджено та якомога природніше зобразити навколишній світ у його мінливості й рухомості, щоб передати свої плинні враження. Велику увагу тут приділяли передачі світла й кольору.
"Я намагався зробити неможливе — намалювати саме світло".
Клод Моне
Пейзаж є найбільш типовою темою для імпресіоністів, проте у своїй творчості представники цього стилю торкалися й інших тем. Приміром, Дега зображував кінські перегони, прачок і балерин, а Ренуар — чарівних дітлахів. У пейзажах імпресіоністів, створюваних на свіжому повітрі, звичайний, буденний мотив часто перетворюється всепроникним рухомим світлом, яке вносить у полотно відчуття святковості. До речі, у багатьох прийомах імпресіоністичної побудови простору й композиції відчувається вплив японської гравюри, особливо фотографії. Художники вперше створили багатогранне полотно повсякденного життя сучасного міста, зобразили унікальність його пейзажу, а також обличчя місцевих людей, їхньої праці, побуту й відпочинку.
Імпресіоністи ніколи не прагнули торкатися гострих соціальних проблем, філософії чи ж епатажу у творчості, зосереджуючись при цьому лише на різних способах вираження враження від навколишньої повсякденності. Вони хочуть "побачити мить" і показати цей настрій.
"Ніщо в мистецтві не повинно здаватися випадковим, жоден жестичний рух".Едгар Дега
Імпресіоністи зверталися також до побутового жанру та портрета (Б. Морізо, Ренуар, Дега). Ню і побутовий жанр в імпресіонізмі дуже часто перепліталися з пейзажем. З початку 80-х рр. багато майстрів цього стилю у Франції хотіли видозмінити його творчі принципи. У 1990-х розвивався період складання стилю "модерн" та інших напрямів постімпресіонізму. У пізньому імпресіонізмі з'явилося відчуття самоцінності суб'єктивної художньої манери майстра, тобто наростання декоративних тенденцій.
Художники-імпресіоністи
- Клод Моне
- Едуар Мане
- Едгар Дега
- Огюст Ренуар
- Берта Морізо
- Каміль Піссарро