Енаят Хан залишив М'янму у 2017 році через переслідування та насилля. Разом із родиною він протягом трьох днів переховувався у лісах та полях, рятуючись від вогню та озброєних солдатів, доки не перетнув кордон із Бангладеш. За час втечі троє членів його родини зазнали поранень. За словами Хана, він втратив усе: дім, документи, майно та відчуття безпеки.
Хан оселився у Кокс-Базарі в Бангладеш, де наразі проживає майже мільйон біженців з народу рохінджа. Рохінджа десятиліттями зазнавали дискримінації та репресій з боку урядів М'янми, а після ухвалення закону 1982 року їх позбавили громадянства, перетворивши на одну з найбільших груп без громадянства у світі. Масовий виїзд біженців у 2017 році був викликаний злочинами проти людяності та геноцидом з боку військових.
Мистецтво як форма опору та документування
Перебуваючи у таборі, Енаят Хан почав малювати, щоб осмислити пережиті жахіття: спалені будинки, втечу родин та страти. Згодом він почав навчати інших біженців і заснував Мистецький клуб рохінджа, заохочуючи візуальне оповідання як спосіб вираження емоцій та спротиву.
Хан є лише одним із багатьох біженців, які використовують творчість для фіксації наслідків конфліктів. На думку фахівців у галузі права, такі твори можуть виконувати важливу роль у процесах притягнення винних до відповідальності, допомагаючи передавати свідчення, підтверджувати розповіді тих, хто вижив, і навіть залучатися до судових проваджень як докази масових злочинів.
Зростання глобальної потреби у правосудді
У світі зафіксовано рекордну кількість примусово переміщених осіб — 117,8 мільйона людей, і цей показник зростає вже дванадцять років поспіль. У Європейському Союзі спостерігається значне зростання кількості розслідувань та переслідувань за геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини: між 2016 та 2021 роками кількість нових справ зросла на 44%. Усе більше переміщених осіб звертаються до міжнародних судів для покарання винних, і в Міжнародному кримінальному суді такий попит назвали безпрецедентним.
Для деяких правозахисників творчість перетворилася на ефективний метод задоволення цієї потреби. Антонія Малві, виконавча директорка організації Legal Action Worldwide та колишня слідча ООН, використовувала твори мистецтва як доказову базу у справі перед Міжнародним судом ООН щодо звинувачень військових М'янми у геноциді рохінджа у 2017 році. Вона підкреслила, що через високий рівень неписьменності серед рохінджа, особливо жінок і дітей, традиційне складання заяв є ускладненим, тому малюнки стали життєво необхідним способом передачі свідчень.
