«Автопортрет у соломоній капелюсі» відомого художника Вінсента Ван Гога дехто називає полотном-мандрівником, але більшість упевнені, що ця картина приносить нещастя. Певна річ, і в одних, і в інших є на те вагомі підстави. У сьогоднішній статті спробуємо розібратися, що насправді являє собою цей витвір.
Якщо вас зацікавила ця тема, пропонуємо прочитати: 3 картини, які зіпсували життя своїм власникам
Варто зазначити, що ланцюг містичних подій почався, коли одного разу колекціонер Амбруаз Воллар дізнався, що в автопортрета є «копія або двійник», яка, власне, і приносить нещастя оточенню.
Амбруаз Воллар (Ambroise Vollard) — відомий артдилер і колекціонер. Саме він став одним із першовідкривачів легендарного художника для широкого загалу. Воллар високо цінував творчу манеру Ван Гога і з легкістю розпізнавав його роботи. Проте одного разу і він припустився помилки. Можливо, саме це і змінило історію цього шедевра.
Помилка колекціонера
Так, зимового вечора до крамниці Амбруаза завітав волоцюга, який приніс із собою полотно, попросивши за нього тисячу франків. За словами жебрака, він нібито отримав його від друга-мандрівника, котрий колись працював офіціантом у барі, де полюбляв відпочивати Ван Гог. Художник вирішив подарувати йому автопортрет, коли офіціант розповів, що планує багато подорожувати, тож служитиме юнгою на кораблі. Ван Гог вірив, що в такий спосіб портрет здійснить його мрію про поїздки різними країнами світу.
Знаючи, що оригінал картини прикрашає вітальню в будинку барона-мільйонера, торговець назвав роботу мазню й підробкою та виштовхав жебрака геть. Воллар був шокований, коли наступного дня до нього прийшли поліціянти, повідомивши, що від відчаю волоцюга кинувся в річку, наостанок вигукнувши ім'я колекціонера. Звісно, з огляду на авторитет торговця, ніхто не висунув йому звинувачень, проте цей випадок дуже засмутив самого Воллара.
Засмучений колекціонер ще довго роздивлявся картину, доки, протерши фарби, не побачив, як крізь бруд і пил почали просвічувати сонячні кольори, такі характерні для палітри Ван Гога. Воллар одразу зрозумів, що це двійник портрета, який зберігався у Ротшильдів.
Багато хто вважає, що саме відтоді почалася загадкова й «страшна» історія картини. Колекціонер, зі свого боку, одразу ж продав роботу, проте практично всіх покупців шедевра спіткали нещастя. Першим її придбав аргентинський землевласник. Його дочка, яка вирішила особисто забрати картину, загинула дорогою додому.
Витвір знову повернули торговцеві, який віддав його місцевому політику Жоржу Клемансо. Одразу після того, як полотно повісили на терасі Клемансо, невідомий замахнувся на життя політика, вистреливши в нього. Наступного дня, коли американський підприємець Генри Клей Фрік прийшов провідати друга, картина у доволі важкій рамі впала на підлогу, ледь не покалічивши Клемансо, який сидів поруч.
Картина тимчасово перестала «гніватися»
Наступним власником твору став Генрі Фрік, і тимчасово портрет перестав «гніватися», оскільки промисловець вічно возив картину із собою світом, експонуючи її на різних виставках. Та одразу після смерті Фрика містичні події знову відновилися…
На той момент автопортрет оцінювали в кілька мільйонів доларів, тож дочка промисловця вирішила тримати його в сейфі. У будинку одразу почали відбуватися незрозумілі події, і ясновидиця порадила якомога швидше позбутися картини.
Невдовзі її продали іспанському колекціонеру за $20 млн. Виявилося, що ввезти полотно в країну не так просто: його конфіскували митники. Тоді власник вигадав хитромудрий план — перевезти картину, загонувши її в килим. Килим мали вручити секретарці колекціонера як цінний подарунок. Але й тут, через безглуздий збіг обставин, нічого не підозрюючи секретарка просто викинула картон із роботою Ван Гога, прийнявши його за звичайний пакувальний папір.
На жаль, відтоді ніхто не знає про місцеперебування портрета.
