У четвер, 3 листопада, президент США Дональд Трамп оголосив Овальний кабінет, Зовнішній овальний кабінет та Кабінетну кімнату Білого дому єдиним національним монументом. Цей крок стався на тлі спроб закріпити свою спадщину після успіху Демократичної партії на проміжних виборах.
Для свого рішення президент використав той самий історичний закон про збереження пам'яток, на який він посилався раніше, скорочуючи культурні об'єкти в штаті Юта. Проте підписана декларація не є юридично обов'язковою, а це означає, що майбутній президент зможе легко її скасувати.
Оновлений інтер'єр та юридичні підстави
За час перебування на посаді Трамп суттєво змінив інтер'єр Овального кабінету, прикрасивши його золотими рамками та оздобленням у стилі максималізму резиденції Мар-а-Лаго. Внутрішній дизайн також нагадує його власну інтерпретацію Версальського палацу Людовика XIV. Колишній президент Барак Обама свого часу описував цей стиль як такий, що виглядає ніби «Саддам Хусейн відкрив ресторан Cheesecake Factory».
Указ було видано відповідно до Закону про старожитності 1906 року. Цей законодавчий акт надає президентам повноваження призначати національні монументи для захисту археологічних та історичних пам'яток на федеральних землях.
Суперечливе застосування Закону про старожитності
Хоча Закон про старожитності не наділяє президентів повноваженнями зменшувати, змінювати чи руйнувати вже створені національні монументи, Дональд Трамп раніше вже використовував його для скорочення меж територій у штаті Юта. Зокрема, йдеться про національні монументи Гранд-Стейркейс-Ескаланте та Берз-Ерс, які охоплюють культурно значущі землі корінних народів півдня Юти.
Раніше президент Джо Байден відновив початкові розміри цих національних монументів. Однак після повернення на посаду під час свого другого президентського терміну Трамп знову скоротив обидва об'єкти приблизно на 90% кожен у липні цього року.
