Багаторічний майновий конфлікт між нащадками покійної Діни Готлібової-Баббіт та музеєм Auschwitz-Birkenau щодо семи акварелей із зображенням ромських в'язнів отримав новий виток. Справа дійшла до судового позову в Каліфорнії, ініційоженого доньками художниці через сімнадцять років після її смерті. Ці роботи мають трагічну передісторію: лікар Йозеф Менгеле, відомий як «Ангел Смерті», наказав Готлібовій-Баббіт малювати ромів у межах своїх псевдонаукових експериментів, спрямованих на доведення їхньої нібито расової неповноцінності. Художниця була змушена погодитися на це в умовах загрози життю — як власному, так і її матері. Усі роми, з яких створювали портрети, згодом були страчені.
Проблема репрезентації ромських жертв у медіа
Попри те, що історія викликає значний суспільний резонанс, громадські дискусії довкола суперечки за право власності часто оминають фундаментальне питання — права та гідність самих ромів, яких зобразили, вбили та згодом забули. Медійні публікації, зокрема нещодавні статті в американській пресі, згадують ромських жертв лише побіжно, не намагаючись розкрити їхні втрати, історії чи імена. За винятком однієї жінки на ім'я Селіна, яку художниця згадала в інтерв'ю ще у 2006 році, особи більшості зображених лишаються невідомими. Крім того, у минулих репортажах досі траплялися зневажливі та застарілі формулювання на адресу ромів, що підкреслює загальний брак обізнаності медіа щодо ромської історії.
Забутий Голокост та його сучасні наслідки
Голокост ромського народу, відомий у ромській мові як Пораймос («Пожерання»), часто називають «забутим Голокостом». За оцінками дослідників, нацистський режим знищив від 250 000 до 500 000 ромів, хоча реальні цифри можуть бути значно вищими через нестачу тодішньої документації. Ромські жертви досі не отримали належного визнання чи реституції, а травма минулого продовжує впливати на сьогодення. Представники ромської спільноти по всьому світу й надалі стикаються з маргіналізацією, соціально-економічним виключенням, мовою ворожнечі та щоденною дискримінацією.
Мистецтво попри жахливі обставини
Попри жорстоку мету експериментів Менгеле, Діні Готлібовій-Баббіт вдалося передати глибоку людяність і виразність цих людей — від літньої жінки з проникливим поглядом до молодої Селіни у яскравому синьому дідхло. Сама художниця до кінця свого життя у 2009 році прагнула повернути ці твори, відчуваючи гостру потребу знову тримати їх у руках. Експерти наголошують, що майбутні виставки мають відокремити ці витвори мистецтва від варварського експерименту, задовольнити прагнення нащадків художниці та водночас відновити гідність ромських моделей, чиї життя були обірвані.
