У судовій системі США розгортається масштабне протистояння навколо нещодавно ухвалених законів, які мали на меті полегшити повернення витворів мистецтва, конфіскованих нацистами. Під загрозою опинилися процесуальні норми, створені для протидії рішенням судів попередніх років, які ухвалювалися на користь музеїв. Нові позови та спроби перегляду старих справ змушують суди оцінювати конституційність цих нових законодавчих ініціатив.
Справа картини Каміля Піссарро та Фонд Тіссен-Борнеміси
У федеральному окружному суді Лос-Анджелеса суддя Джон Волтер розглядає справу за позовом проти Фонду колекції Тіссен-Борнеміси з Мадрида. Предметом суперечки є картина Каміля Піссарро «Вуліца Сент-Оноре пополудні, дощовий ефект» 1897 року. Позивачами виступають Давід Кассірер та інші спадкоємці першої власниці полотна Ліллі Нойбауер, єврейки з Берліна, яка у 1939 році була змушена продати роботу нацистам заради отримання виїзної візи і не змогла скористатися коштами.
Раніше цю справу вже розглядали суди, і у 2022 році Апеляційний суд дев'ятого округу вирішив, що згідно з іспанським законодавством про набувальну давність законним власником картини є фонд. Проте у 2024 році штат Каліфорнія змінив процесуальні закони, після чого Верховний суд США у 2025 році скасував попереднє рішення. Згідно з новими правилами, у справах про вкрадене мистецтво має застосовуватися виключно суб'єктивне право Каліфорнії, яке не визнає набуття права власності на викрадене майно.
Крім того, Конгрес США ухвалив поправку до федерального закону про відновлення мистецтва епохи Голокосту (Hear Act), яка набула чинності у квітні 2026 року та забороняє власникам мистецтва посилатися на захист, що базується на спливі часу чи набувальній давності. Позивачі стверджують, що це остаточно вирішує справу на їхню користь. Натомість фонд із Мадрида наполягає, що нові закони є неконституційними, оскільки заднім числом позбавляють його набутих майнових прав без належної правової процедури.
Суперечка навколо диптиху Лукаса Кранаха Старшого
Другий резонансний позов стосується музею Нортона Саймона в Пасадені, Каліфорнія. Музей намагається заблокувати скаргу щодо повернення диптиху «Адам і Єва» близько 1530 року роботи Лукаса Кранаха Старшого. Ці полотна входили до колекції з 800 робіт нідерландського єврейського артдилера Жака Гудстиккера, яку у 1940 році викрав нацистський рейхсмаршал Герман Герінг.
Раніше, у 2018 році, Апеляційний суд відхилив позов єдиної спадкоємиці Марей фон Загер на підставі доктрини «актів держави». Нинішній позов подали правонаступники фон Загер — Даніель Грицман та Єврейська федеративна рада Великого Лос-Анджелеса, спираючись на новий каліфорнійський закон, який дозволяє відновлювати справи навіть після їхнього закриття за процедурними підставами. Музей вимагає видати постійну судову заборону на повторний розгляд справи, називаючи позов необґрунтованим.
Інші судові процеси та позиція урядів
Третій позов на основі нових норм подали дочки чесько-єврейської художниці Діни Готтлібової-Баббіт проти Державного музею «Аушвіц-Біркенау» в Польщі. Вони намагаються повернути портрети, які художниця була змушена малювати під час ув'язнення в концентраційному таборі. Оскільки відповідачем є державна структура іншої країни, музей ще не долучили до процесу офіційно, і він не надав відповіді.
Крім того, оскарження поправок до закону Hear Act розглядаються й в інших федеральних судах США, зокрема у справі проти Австрії та двох австрійських музеїв у Нью-Йорку. Тим часом уряди Сполучених Штатів та штату Каліфорнія офіційно втрутилися в судовий процес щодо картини Піссарро, подавши документи на захист конституційності ухвалених законів. Остаточні рішення у цих справах очікуються вже на початку наступного року.
