Нідерландське архітектурне бюро Mecanoo, очолюване Франсін Гаубен, завершило радикальну реконструкцію споруди De Nederlandsche Bank в Амстердамі. зведена у 1968 році за проєктом архітектора Маріуса Франса Дуйнтьєра, ця бетонна будівля довгий час вважалася чи не найпотворнішою у всій країні. Через суворі вимоги безпеки спочатку вона нагадувала справжню фортецю з парканами, великими валунами та озброєною охороною, що різко дисонувало з історичними амстердамськими канатами.
Трансформація простору та демонтаж вежі
Змінити концепцію будівлі вдалося після перенесення золотих резервів та операцій з готівкою до міста Зейст. Ключовим етапом проєкту став демонтаж циліндричної 14-поверхової вежі, яка була зведена пізніше разом із іншими прибудовами. Розбирання вежі дозволило вивільнити простір у центрі комплексу для створення нового громадського саду. Більшість будівельних матеріалів вдалося повторно використати: демонтований бетон пішов на зведення нової набережної вздовж каналу, а решту передали на потреби міських соціальних житлових проєктів.

Золоте сховище як публічна галерея
Завдяки реорганізації першого поверху та зміщенню входу на площу Фредеріксплейн архітектори відкрили доступ до колишнього сховища золота завдовжки 61 метр. У бюро зазначили, що найсекретніша частина банку тепер стала найвідкритішою. Усередині сховища облаштували виставковий простір та інтерактивні зони, де відвідувачі можуть ознайомитися з історією грошей, золота, економіки та діяльністю центрального банку.

Уцілілі частини будівлі отримали нове облицювання з червоної керамічної цегли, до якої додали подрібнені старі коричневі плитки, використані як пігмент. У поєднанні з сучасним оскленням це допомогло знизити щоденні витрати енергії споруди приблизно на 80 відсотків.
Інтер'єри та кольорова гама
Простір, що з'єднує сховище з внутрішнім подвір'ям, спроєктували у вигляді внутрішньої вулиці із зонами для сидіння та амфітеатрами по краях. Натхненням для цього рішення стала центральна зала колишнього факультету архітектури Делфтського технічного університету, створена Франсін Гаубен. Інші внутрішні території розділені за рівнями безпеки: п'ятиповерховий атрій об'єднує напівпублічні зони на кшталт конференц-центру та ресторану з видом на канал Сінгелграхт, тоді як офіси працівників розташовані у внутрішньому дворі та вежі.

Для оформлення інтер'єрів широко використовували деревину, зокрема для стелі зроблені з місцевої тополі, а також меблі та стіни з переробленого пластикового повстяного покриття. Колірна палітра інтер'єрів натхненна відтінками паперових банкнот останнього періоду нідерландського гульдена. Завершують оздоблення мистецька колекція банку, енергоефективне освітлення та циркулярні клумби з рослинами.



