Минулого року під захистом курдських солдатів «Пешмерга» британський художник Пірс Секунда (Piers Secunda) побував в іракських селах, нещодавно звільнених з-під контролю ІДІЛ. Він зробив зліпки куль, які були на стінах сільських будинків, і використав їх для створення серії гіпсових скульптур.
Близько десяти з цих диптихів і триптихів художника будуть виставлені в Gallery Thomas Jaeckel у Нью-Йорку (з 6 квітня по 6 травня). Варто зазначити, що це буде перша персональна виставка Секунди у США. За словами художника, частина виторгу піде на підтримку організації Kind Aid International, яка допомагає сім'ям в Іраку отримати медичну допомогу, а також воду та їжу.
Як починався проєкт
Перші зліпки для цього проєкту художник почав робити ще наприкінці 2009 року в Пудуні на півдні Шанхаю. Там латвійський друг скульптора, який чудово розмовляв китайською, познайомив його з солдатами, які під час відпочинку вирішили похизуватися навичками стрільби по мішенях. Художник одразу ж звернув увагу на отвори від куль, які були розміром із кулак. Пірс зізнався, що саме тоді він і вирішив зробити зліпки таких самих отворів у місцях, де проходили воєнні дії.
Які місця художник відвідав
«Перше село, в якому ми зупинилися, називалося Тель-Араба (Tel Arabaa). Там я зробив зліпки отворів на стіні школи, яка протягом певного часу була регіональною базою для ІДІЛ. Ми тоді перебували на відстані лише 500 метрів від лінії фронту, там була розташована земля з невикористаними мінометами бойовиків. Мене заздалегідь попередили, що я маю пам'ятати, якою дорогою йшов, щоб так само повернутися. Коли вітер змінював напрямок і дув у наш бік, ми відчували запах тіл, що розкладалися, солдатів, які були під зруйнованою будівлею позаду нас», — розповів у своєму інтерв'ю художник.
«Друге село, в якому ми вирішили зупинитися, називалося Абу-Хамед (Abu Hamed). Поки ми формували зліпки, на дорозі, якою ми туди приїхали, стався вибух. Коли вже їхали назад, ми проїжджали повз димлячий кратер на узбіччі дороги, якого раніше не було».
«Найбільшою проблемою була саме безпека. Ми зупинялися на кількох контрольних точках на шляху до лінії фронту, і вони ставали дедалі більш «саморобними». Остання була невеликим бетонним ящиком, посипаним піском; поруч також перебували важкі кулемети. Пешмерга витратив деякий час, коли завантажував боєприпаси, магазини та бронежилети у фургон, і лише потім ми почали наближатися до лінії фронту. Виходити з машини в селі за таких умов було доволі страшно».
