На вечірньому аукціоні мистецтва ХХ століття аукціонного дому Christie’s полотно піонера абстракціонізму Василя Кандинського встановило новий ціновий рекорд. Остаточна вартість лота разом із комісійними зборами будинку склала 85,8 мільйона доларів, тоді як молоток зупинився на позначці 74 мільйони доларів.
Деталі лота та історія продажу
Робота під назвою «Betonte Ecken» (1922–1923 роки) мала попередню оцінку від 60 до 80 мільйонів доларів. Торговий дім гарантував її продаж завдяки фінансуванню з боку третьої сторони — повністю або частково. Перед торгами представники Christie’s підтверджували, що полотно неминуче встановить новий рекорд. Разом із пейзажем австрійського художника Густава Клімта цей лот мав найвищу попередню оцінку серед ключових новинних торгів листопада.
Продаж відбувся після коротких торгів між глобальним президентом Christie’s Алексом Роттером, головою відділу післявоєнного та сучасного мистецтва в Північній і Південній Америці Сарою Фрідлендер та арт-консультантом Ральфом Де Лукою. Переможцем став Алекс Роттер із заявкою у 74 мільйони доларів.

Продавцем виступила відома лівано-американська родина Нахмад, яка придбала це полотно на аукціоні Sotheby’s у Нью-Йорку в 1986 році за 1 мільйон доларів. Ще раніше, у 1964 році, картина виставлялася на тому ж аукціонному домі, де була продана за 61 000 доларів. Вважається, що мистецьке зібрання родини Нахмад налічує близько 5 000 творів мистецтва загальною вартістю понад 4 мільярди доларів.
Попередні рекорди та провенанс
Попередній аукціонний рекорд для творів Василя Кандинського становив 44,8 мільйона доларів — саме стільки у 2023 році заплатили на Sotheby’s у Лондоні за його полотно 1910 року «Murnau mit Kirche II» (Мурнау з церквою II). За даними бази Artnet, починаючи з 1990 року, близько 14 полотен художника перевищили позначку в 20 мільйонів доларів, причому всі, крім одного, були продані після 2012 року. Третім за вартістю результатом художника стала сума 41,8 мільйона доларів, за яку в жовтні лондонський Christie’s продай його роботу 1907 року «Das Bunte Leben».
Полотно «Betonte Ecken» має розмір трохи більше чотирьох футів у квадрат і відрізняється динамічними абстрактними геометричними формами, де чотири кути підкреслені сильними фігурами та лініями, що відповідає назві «Акцентовані кути».

Картина пройшла через довгий ланцюжок власників. Згідно з даними провенансу Christie’s, вперше вона з'явилася на аукціоні в берлінському домі Якоба Гехта у 1926 році з колекції Шварца, після чого потрапила до берлінської галереї Нірендердорф. Близько 1929 року її продали Гіллі Ребай, яка згодом стала головною радницею засновника музею Соломона Р. Гуггенгайма — раннього прихильника абстрактного мистецтва в США. Гуггенгайм придбав роботу у Ребай, і вона залишалася в музейній колекції до 1964 року, поки музей не продав її на Sotheby’s у Лондоні новояоркському арт-дилеру Стівену Гану. Згодом Ган перепродав картину бостонським колекционерам Сандрі та Девіду Бакаларам, які виставили її на Sotheby’s у 1986 році, де її і придбала родина Нахмад.
Біографічний контекст художника
Василь Кандинський народився в Москві в 1866 році. У 1911 році він опублікував книгу «Про духовне в мистецтві» та був учасником впливової групи «Синій вершник» (Blaue Reiter). Після своєї першої персональної виставки в галереї Der Sturm у Берліні в 1912 році одна з його робіт увійшла до експозиції новаторської виставки Armory Show у Нью-Йорку в 1913 році. У період з 1914 по 1921 рік він жив у Росії, переважно в Москві, де обіймав посаду в Народному комісаріаті освіти, а в 1922 році переїхав до Веймара.
Його перша персональна виставка в Нью-Йорку відбулася в 1923 році за організації Société Anonyme — об'єднання, заснованого в 1920 році Марселем Дюшаном, Кетрін Дреєр та Маном Реєм. Кандинський отримав німецьке громадянство в 1928 році, але після закриття Баугауза нацистським урядом у 1933 році переїхав до Франції, де в 1939 році став громадянином цієї країни. Нацисти конфіскували десятки його робіт у межах кампанії проти «дегенеративного мистецтва». Художник помер у Франції в грудні 1944 року, за три дні до свого 78-річчя та за шість місяців до капітуляції Німеччини перед силами союзників.



