Відкриття виставки “Еденія: У місті майбутнього”

8 червня – 9 липня 2017

“Еденія: У місті майбутнього” – виставка, яка отримала назву від утопічної новели, опублікованої мовою їдиш Калменом Зінгманом у Харкові у 1918 р. Майже через сто років після публікації художник Євгеній Фікс зібрав міжнародну групу сучасних художників, запропонував їм прочитати цю новелу і створити мистецьку роботу – ніби з музею уявного міста Еденії. Ця виставка представляє різні бачення художників – як запрошення подивитися на свої мрії з різних боків та відстаней, помічаючи їхні кольори, інтонації, форми та ритми.

Еденія Зінгмана (проекція Харкова на 25 років в майбутнє) – це місто, в якому людей перевозять летючі автобуси, де фонтани регулюють температуру повітря і цілий рік тримають її на комфортному рівні, де етнічні спільноти живуть поруч у злагоді та мирі. Головний герой, що повернувся до свого рідного міста з Палестини, відвідує художній музей, де він “подивився гіпсові скульптури Кріценштейна, Лісі-Ціпі, вироби з золота. На верхньому поверсі він зачинив за собою двері й довго-довго дивився, дивився й думав, думав і загубився у своїх думках…”

У час, коли багато українців все ще розділені на тих, хто ідеалізує радянське минуле як золоту епоху соціальної справедливості і тих, хто ідеалізує Євросоюз як обіцяну майбутню утопію, виставка “Еденія: У місті майбутнього” (що бере початок з новели, написаної мовою, яка майже зникла з України) пропонує глядачам роздивитися багатокультурну історію країни та її ранньорадянські мрії/жахи, з огляду на нинішні політичні виклики та можливості. Ми пропонуємо відвідувачам критично подумати про звабливість та комфортність утопічної мрії і разом із тим згадати те, що було вчинено в минулому заради перетворення ідеального образу суспільства в реальність. Скільки з цих мрій та аргументів ми досі повторюємо сьогодні?

У той же час ми визнаємо утопічний характер самого проекту сучасного мистецтва в ХХІ ст., де видимість (як розкриття, або одкровення) заступила місце візіонерських проектів минулого.

Куратори: Лариса Бабій (Україна / США) та Євгеній Фікс (США)

Художники:

Іфеома Аняеджі (Нігерія)

Бабі Бадалов (Франція / Азербайджан)

Тетяна Григоренко (США / Франція)

Ікатеріні Ґеґісян (Великобританія / Греція)

Саша Дедос (Україна)

Руфь Дженрбекова і Марія Вільковіська (Казахстан)

Микита Кадан (Україна)

Капані Кіуанґа (Франція)

Колектив Конкретних Дат (Україна)

Куранді Кац (Італія / Канада)

Юрій Лейдерман (Німеччина / Україна)

Микола Рідний (Україна)

Хаїм Сокол (Росія / Ізраїль)

Аґнес Турнауер (Франція)

Архітектор експозиції: Іван Мельничук (Україна)

Видавничий партнер: ШТАБ (Школа творчої актуализації майбутнього) (Киргизстан)

Виставка організована за підтримки Asylum Arts

Особлива подяка Др. Геннадію Естрайх

Про кураторів:

Євгеній Фікс народився у Москві у 1972 р., з 1994 р. живе та працює в Нью-Йорку.  В своїй мистецькій практиці (роботи, виставки, книги) він досліджує репресовані мікро-історичні наративи, що проявляють складні стосунки між соціальними історіями заходу та країн радянського блоку в ХХ ст.

Лариса Бабій народилася в США в 1980 р., з 2005 р. живе та працює в Києві. Незалежний куратор, автор, перекладач. У центрі її роботи – репрезентація українського сучасного мистецтва в англомовному світі, організація проектів сучасного мистецтва в Україні (часто у співпраці з художниками) та критичний дискурс про умови, в яких сьогодні існує культура.

У рамках виставки відбудуться публічні події:

п’ятниця 9 червня о 16.00
Розмова з кураторами виставки та присутніми художниками-учасниками про їхні особисті ставлення до тем, що проявляються в “Еденія: У місті майбутнього”, серед яких – історична пам’ять, утопічне мислення, спадщина єврейського населення України, політика забування і т. ін.

субота 10 червня о 13.00
Кураторська екскурсія виставки з Євгенієм Фіксом

п’ятниця 16 червня о 18.00
Розмова з істориком Др. Мейгилл Фаулер (Mayhill C. Fowler) (США) та авторкою книги “Beau Monde on Empire’s Edge : State and Stage in Soviet Ukraine” про утопічність в театрі Березіль Л.Курбаса в культурному середовищі Харкова початку ХХ ст.