Коли Фултон Лерой Вашингтон, також відомий як Вош, наприкінці 1990-х років почав відбувати довічне ув'язнення у тюрмі за злочин, якого не скоював, він вирішив зайнятися мистецтвом. Каракулі та ескізи призвели до створення яскравих фігуративних картин. Мистецтво допомогло йому провести 21 рік за ґратами — у Каліфорнії, Колорадо, Міссурі та Канзасі — і зрештою дочекатися помилування.
Чоловік почав відбувати покарання у 1997 році після того, як його несправедливо засудили за трьома ненасильницькими злочинами, пов'язаними з наркотиками (обвинувачення стверджували, що він купував хімікати для виготовлення фенциклідину). Через обов'язкові мінімальні міри покарання суддя виніс вирок у вигляді довічного ув'язнення з огляду на три попередні ненасильницькі судимості.
Співкамерники Вашингтона першими помітили його художній талант. Він малював на листівках і конвертах, які вони надсилали своїм сім'ям. Його перший адвокат Карен Смит теж помітила це та попросила Воша пригадати свідка, який міг би підтвердити його невинуватість. Отриманий ескіз був настільки точним, що його юридична команда змогла знайти людину, яку притягли до суду у 1997 році.
Хоча зрештою це не допомогло його справі, такий досвід став повчальним.
«Відтоді я продовжував малювати маленькі ескізи та намагався ділитися своїм мистецтвом, а також навчати інших людей робити це», — сказав нещодавно Вашингтон.
Чоловік вірить, що заняття мистецтвом було Божим планом, аби він зміг навчити малювати й інших ув'язнених. Вашингтон також був переконаний, що саме мистецтво виведе його з тюрми.
Не маючи жодних попередніх уроків чи підготовки, Вашингтон записався до творчої майстерні у тюрмі, щоб мати можливість малювати.
«Вони давали тобі простір поза камерою, де можна було сховатися від усіх, просто сидіти і малювати, створювати кераміку, в'язати. Там є кімната, повна хлопців, які в'яжуть шапки, шарфи та рукавички», — розповів він.
Інші в'язні спостерігали, як Вашингтон стає дедалі вправнішим із пензлем. Чоловік почав брати замовлення, малюючи за фотографіями чи на основі усних описів.
Художник-початківець став надзвичайно «плідним», створюючи в середньому від 50 до 75 робіт на рік. У 2014 році Вош створив, мабуть, свою найважливішу картину під назвою «Прокламація про звільнення рабів». Узявши за приклад полотно Френсіса Бікнелла Карпентера 1864 року «Перше читання прокламації про звільнення рабів» президента Лінкольна, Вашингтон намалював сцену, у якій президент Обама дарує йому помилування. Живописець зазначив, що через молитву йому прийшло видіння:
«Для мене це було способом розповісти історію про мої зусилля та про те, що я переживаю, намагаючись вибратися з тюрми», — пояснив він.
Він створив «Прокламацію про звільнення рабів» після подання клопотання про помилування. Коли твір було завершено, його адвокат надіслав світлину картини раднику Білого дому Нілу Егглстону. Згодом Вашингтон дізнався, що президент Обама ухвалив рішення пом'якшити йому вирок у травні 2016 року.
«Багато разів я хотів зупинитися. Я хотів робити те, що робили всі інші в'язні — дивитися телевізор чи займатися бодибілдингом. Але я мусив допомогти ув'язненим та їхнім сім'ям створити певний міст між ними і мистецтвом, я просто не мав права зупинятися», — розповів Вашингтон журналістам.
