Виставка кидає виклик євроцентричним припущенням, репутації Німеччини в галузі толерантності та містить коротку історію музики Microhouse.
10-та Берлінська бієнале відкрилася для публіки в суботу, 9 червня, на п'яти локаціях по всьому місту під назвою «Нам не потрібен ще один герой». Зазначимо, що концепція виставки дещо змінилася. На відміну від розтягнутого шоу, у якому були представлені роботи понад ста митців, цьогорічне видання похвально компактне. Пропонуємо розглянути твори 5 унікальних художників на 10-й Берлінській бієнале, які створили найпам'ятніші роботи.
Маріо Пфайффер
Місце проведення: Берлінська академія мистецтв
In Again / Noch einmal (2018) — двоканальна відеоінсталяція, створена спеціально для бієнале німецьким художником Маріо Пфайффером. Робота переглядає справу, яка розколола німецьку громадську думку у 2016 році, коли чотири чоловіки постали перед судом за побиття та зв'язування іракського біженця з проблемами психічного здоров'я та епілепсією. Чоловіки стверджували, що їхні дії були проявом «громадянської мужності», завантаженого терміна, який переслідував німецьке суспільство з часів Другої світової війни. Його використання групою лінчувальників та їхніми прихильниками є особливо цинічним. Жертва не мала можливості дати свідчення, оскільки суд закрив цю справу. Заморожене тіло потерпілого знайшли в лісі за тиждень до суду.
Робота Пфайффера порушує питання, які не розглядав суд, щодо насильства, якого зазнала жертва.
Тоні Кокс
Місце проведення: Центр культури та урбаністики – ZK/U
Усім поціновувачам мистецтва неодмінно сподобається кімната, присвячена 14 роботам американського художника Тоні Кокса. Приміщення розташоване в підвалі ZK / U.
Кокс грає музику таких виконавців, як Морріссі та Gang of Four, із текстами, взятими з політичних промов і критичної теорії. В основі інсталяції дві великі роботи проеціюються на великий екран із різними саундтреками. У фільмі «Black Celebration» (1988 рік), присвяченому заворушенням в Америці 1960-х років, відеоряд поєднується з музикою канадського електроедустріального гурту Skinny Puppy та пере перемежовується текстами Гая Дебора та інших. Таким чином, митець розглядає зв'язок між електронною музикою та расою.
Белькіс Айон
Місце проведення: Берлінська академія мистецтв
Приголомшливі чорні, білі та сірі коллографи кубинської художниці Белькіс Айон, представлені в ADK, базуються на дослідженнях таємного афро-кубинського релігійного братерства, відомого як Абакуа. Айон вписала жіночі постаті в чоловіче товариство, використовуючи алегорії міфологічної богині релігії Сікани. Айон чудово впоралася зі своїм завданням, створивши текстуровану, хоч і хроматично стриману іконографію. Художниця створила дюжину великомасштабних коллографів та кругових гравюр, показаних на бієнале з 1991 по 1998 рік. Ретроспектива, присвячена творчості художниці, яка вчинила самогубство у 1999 році у віці 32 років, була представлена в кількох музеях США у 2017-му. Центральним елементом є триптих La Consagracion I, II, III (1991), на якому зображено церемонію виконання ритуалу. Хоча сама Айон була атеїсткою, вона все ж була зачарована й навіть побачила відображення себе в символіці богині Сікан, яка, згідно з міфом, зрадила велику таємницю лідеру конкуруючого племені, і за це її засудили до смерті.
Наташа А. Келлі
Місце проведення: Інститут сучасного мистецтва KW
Відеоробота Наташі А. Келлі «Пробудження Міллі» (2018) є чорно-білим фільмом тривалістю 45 хвилин. У ньому вісім афро-німецьких художниць і кураторок розповідають про повсякденний расизм. Назва роботи відсилає до картини німецького експресіоніста Ернста Людвіга Кіршнера «Спляча Мілли» 1911 року. Художниця розглядає свій твір як доповнення до книги, опублікованої у 1986 році трьома афро-німецькими активістками: Катариною Огунтою, Мей Опіц (згодом Мей Аїм) і Дагмаром Шульцем.
Хеба Ю. Амін
Місце проведення: Центр культури та урбанистики – ZK/U
Художниця представила інсталяцію Operation Sunken Sea (2018), яка порушує грандіозні нереалізовані плани осушити Середземне море та з'єднати Європу з Африкою, розроблені німецьким архітектором Германом Серґелем у 1920-х роках. Протягом багатьох років існували різні версії цієї пропозиції, зокрема мегаплан «затоплення Сахари». Амін поміщає себе у відредаговану фотографію Серґеля, оточену картами та планами, у роботі під назвою «Інструменти майстра». На стіні позаду неї зображено чорний символ, який повторюється в інсталяції у вигляді скульптури, малюнка шпалер та емблеми. Це карта Середземномор'я, яку художниця знайшла в ісламському рукописі X століття.
Вона наголошує на тому, як об'єднані континенті врешті-решт принесуть справедливість пограбованому народу Африки, а також покладуть край тероризму та міграційній кризи. Її утопічний сценарій є плагіатом із промов різних диктаторів, зокрема Муссоліні, а також сучасних політичних лідерів, серед яких президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Своєю роботою вона успішно викриває та дестабілізує євроцентричні настрої, а також риторику влади.
Нагадаємо, 10-та Берлінська бієнале триває з 9 червня до 9 вересня на різних артмайданчиках Берліна.
