Сьогодні ім'я Елізабет Віже-Лебрен чули небагато хто, хоча після Рубенса в історії живопису не було більш плідного художника, ніж вона. Віже-Лебрен написала понад 600 портретів королів, королев та інших впливових особистостей кінця XVIII — початку XIX століття. Художниця померла у віці 86 років.
Можна сказати, що фактично Елізабет Віже-Лебрен була самотком, перші уроки живопису дівчина здобула у свого батька, а подорослішавши, користувалася консультаціями Жозефа Верне та Жана-Батиста Греза. Вона здобула популярність як портретистка вже в 15 років — тоді Віже-Лебрен заробляла достатньо, щоб фінансово допомагати своїй родині, яка залишилася без коштів після раптової кончини голови сімейства.
Художниця вміла професійно подавати свої роботи, а також підлещуватися до замовників, створюючи дещо театральні портрети. Коли прийшов час обирати супутника життя, Елізабет вирішила віддати перевагу шлюбу з артдилером Жаном-Батистом П'єром Лебреном. Саме завдяки зв'язкам свого чоловіка їй вдалося потрапити до вищого товариства та завести дружбу з усіма титулованими панами Франції. Певно, вирішальну роль відіграла протекція королеви Марії-Антуанетти. 23-річна художниця писала портрет королеви у Версалі та швидко знайшла спільну мову з монархинею. Так, у 1778 році Віже-Лебрен закінчила роботу над найранішим портретом Марії-Антуанетти у придворній сукні. За кілька років художниця створила другу важливу картину у своїй кар'єрі, яка отримала назву «Марія-Антуанетта з дітьми».
Вплив талановитої художниці зростав і у світському житті, і у професійному середовищі. Під тиском королівської родини у 1783 році Віже-Лебрен прийняли до членів Французької академії живопису і скульптури. Варто зазначити, що за 150-літню історію цього закладу з 550 його членів лише 14 були жінки. Така новина не надто тішила академіків, оскільки тепер художниця мала можливість офіційно продавати свої твори Версальському палацу, чим жінка сильно тіснила багатьох портретистів-конкурентів. Найрішучіше діяла художниця Аделаїда Лабіль-Жиар, яка поширила плітки про роман Елізабет із графом Калонном. Подібні чутки призвели до його відставки та зіпсованої репутації Віже-Лебрен.
Заробивши достатньо коштів для безтурботного життя, у похилому віці художниця жила відокремлено. Пізніше на художню сцену почали виходити інші герої, а про нашу героїню XVIII століття світ мистецтва згадав лише через багато років після її смерті.




