Захар і Вася | Творчий дует художників

Захар і Вася

Захар і Вася (2012 рік, Владивосток, Росія) – творчий дует молодих талановитих художників-сніговистів із Владивостока. Засновники Захар Воробйов і Василь Галактионов.

«Головне для мистецтва — це вплив!».

Дует утворився відносно нещодавно, у 2012 році. Двоє абсолютно різних людей вирішили створити новий напрям у мистецтві. Захар Воробйов не мав жодного стосунку до мистецтва, навчався в університеті на інженера в галузі рибогосподарства, займався музикою і навіть не думав брати до рук пензлі та фарби. А от Василь Галактионов малював завжди і всюди. Закінчив художню школу, художнє училище, академію мистецтв. Словом, дипломований професійний художник. І от якось ці двоє людей зустрілися, зайшла розмова про мистецтво, і тоді Василь запропонував Захару разом малювати червоних котів на дерев'яному паркані, і той погодився. З того часу хлопці малюють разом. І рівно за рік їхньої спільної творчості відбулася перша персональна виставка, потім друга, а згодом і третя.

Митці працюють у новому, незвичному художньому течії, яке вигадали самі – СНІГОВИЗМ, або SNEGOVIZM. SNEGOVIZM — напрям у образотворчому мистецтві, одночасне відчуття хаосу і порядку. Метою снеговизму є викриття інших напрямів живопису та привласнення їхніх досягнень собі.

Ідеї в цих креативних головах народжуються раптово, беруться з нізвідки. А своєю творчістю Захар і Вася хочуть змінити як свій, так і чужий внутрішній світ. Таким чином, вони самовиражаються, провокуючи глядача, пропонуючи свою інтерпретацію часу: сучасного, галасливого, метушливого, дисгармонійного. Провокують, зіштовхуючи знакові та буденні образи: ляльок Барбі, балету, Пушкіна, астронавтів, грошей і просто себе улюблених у незвичних рольових ситуаціях, задаючи глядачам ребуси й не надто цікавлячись відповідями.

Художники заявляють, що пишуть свої картини не для знавців високого мистецтва, а для людей з вулиці, бо відображають усе, що відбувається на вулиці, і водночас культивують ідею обраності людей мистецтва, стверджуючи, що у мистецтва немає мети, а «просто є люди, які не можуть жити без творчості, не можуть не перекладати свої думки на полотна або на лади музичних звуків, відео тощо», звісно, зараховуючи себе до цих людей.