Арт новини
Реализм и натурализм. Искусство неприукрашенной правды
Дать определение абстракции – задача сложная. Но, как ни странно, дать определение реализму куда сложнее. Дело в том, что реалистические, и тем более, натуралистические тенденции существовали в искусстве с незапамятных времён. Так, говорят о натурализме в древнегреческом искусстве. А многие называют первым настоящим реалистом Караваджо.
Есть понятие «реализм Вермеера», а советское искусствоведение и вовсе называло реализмом безразмерный период, в который включали почти всю классику. И продолжался этот период от конца иконописи до самого импрессионизма. И, казалось бы, что общего между периодом раннего импрессионизма, с его не самой натуралистичной техникой, и самим натурализмом? Но, тем не менее, до появления привычного термина «импрессионизм», художники этого направления называли себя «натуралистами».
Вообще следует заметить, что натурализм и реализм – понятия разные, и оба следует отличать от академизма.
Основные особенности реализма
Реализм появился в то время, когда классическую греческую мифологию уже стали забывать, и для художников работа с древнегреческими сюжетами становилась всё более сложной. Для этого требовалась помощь специальных консультантов. Реалисты уже отказались от античных сюжетов академизма, но ещё не начали искажать действительность, как модернисты. Их главным принципом была максимальная объективность.
Реалисты старались минимально задействовать внутренний мир художника. Временные рамки этого течения – в основном, конец девятнадцатого – начало двадцатого века, однако в некоторых странах видные течения реалистической направленности возникали и после Второй Мировой Войны («Драматургия кухонной мойки» и «Рассерженные молодые люди» в Англии). Главной задачей было отражение жизни и наибольшее жизнеподобие. Для реалистов свойственен показ жизни без приукрашивания. Со временем место реализма заняли натурализм и импрессионизм, появившиеся благодаря этому движению.
Реализм по странам
Франция. Курбе
Гюстав Курбе – мастер, с которого, собственно, реализм и начинался. И само слово «реализм» было использовано впервые именно по отношению к его творчеству. И, как это часто бывает, оскорбительное прозвище «реалист», данное критиками, так понравилось художнику, что он превратил кличку в название своего стиля. Традиции социального реализма во Франции были очень сильны.
В реалистическом стиле творили ещё барбизонцы, а во времена Великой Французской Революции тема людей, борющихся за лучшую долю, стала известной и популярной. Но именно Курбе считают подлинным основателем реализма. Кроме непристойных сцен, которые ужасали и возмущали современников, Курбе писал не менее нетрадиционные для своего времени социальные полотна. На одном из них были изображены сельские похороны. Картина (курсы тут) вызвала шквал критики. Могут ли бедные и убогие похороны простого человека стать достойным сюжетом для настоящего искусства? Для людей, привыкших к Венерам и Амурам на идеальных картинах, ответ был однозначно отрицательный. В наше время такие сюжеты уже привычны, и не вызывают отторжения.
Италия. Веризм
В Италии в середине девятнадцатого века происходили эпические события. После неудавшегося восстания карбонариев в начале века, Италия всё же начала обретать независимость от Австрийской империи. Поход Гарибальди увенчался успехом, и Италия не только освободилась, но и стала единым государством, впервые со времён Средневековья. В освобождении своей родины участвовали многие художники, воспевавшие солдат той войны в стиле Маккьяйоли. Однако следом за временами Гарибальди шли полностью лишённые героизма времена.
Ранний капитализм не слишком отличался от позднего феодализма. В нём также были свои «рабы» и свои «господа», порой обращавшиеся с простым народом не менее жестоко, чем настоящие помещики. Особенно пугающие масштабы приняло угнетение рабочих и крестьян на Сицилии. И именно сицилийские писатели составили костяк литературы нового стиля – веризма. Для художников – веристов главным было показать тяжёлый труд и тяжёлую жизнь простого народа, и именно эта идея и будет главенствовать в реализме во всех странах.
США. «Школа мусорных вёдер»
В Соединённых Штатах реализм не сдавал свои позиции и в первые годы двадцатого века (до 1913 года). Главной темой реалистов в Америке было изображение самых низов общества (алкоголиков, проституток, беспризорников). Поэтому они и были названы «Школой мусорных вёдер». Один из мастеров этой школы, уча своих учеников, говорил, что их живопись должна быть так же правдоподобна «как конский навоз и лёд на Бродвее».
Англия. «Драматургия кухонной мойки» и «Рассерженные молодые люди»
В Англии после Второй Мировой Войны сложились не самые благоприятные условия для жизни. Правительство обещало, что вскоре после войны наступит настоящее благоденствие, но Европа лежала в руинах, а дальнейшая жизнь казалась пустой и бессмысленной. Писатели из движения «Рассерженных молодых людей» создавали образы героев, недовольных действительностью и порядками в капиталистическом обществе.
Многие из этих писателей были социалистами, как и большинство деятелей искусства самых разных направлений в Западной Европе в двадцатом веке. Но, в отличие от произведений реалистов начала века, верящих в прогресс, в произведениях «Рассерженных» не было никакой надежды и ничего светлого. По пьесам и романам «Рассерженных молодых людей» также снимали фильмы.
«Драматургия кухонной мойки» – движение в театре и кино примерно в то же время. Кухонная мойка фигурировала в названии движения, потому что декорации часто представляли собой простую английскую кухню, а героями были домохозяйки и прочие обыватели.
Венгрия. Мункачи
В Венгрии движение реалистов было представлено в конце девятнадцатого века многими мастерами, но самый известный из них – Михай Мункачи. Одна из его картин – «Зевающий подмастерье». Художник не понаслышке знал о тяжёлой судьбе подмастерьев и жестоких методах их обучения, поскольку ему самому довелось учиться в мастерской. Также кисти Мункачи принадлежит множество исторических сюжетных полотен, а в более поздний период он становится салонным живописцем, изображающим галантных дам. Но к социальному реализму последнее уже не имеет никакого отношения.
Россия. Передвижники
В России бунт против академизма был не только борьбой с романтическими условностями, но и борьбой за национальную тему. В творчестве Передвижников встречаются русские пейзажи, которые почти не изображали художники – академисты, а также неприукрашенные библейские сцены и, конечно же, социальные сюжеты. Это был, можно сказать «академизм без академизма». Художники, выйдя из Академии, творили с максимальной академической точностью, но при этом не ведали бессмысленных цензурных ограничений Академии, строго регламентирующей сюжеты.
Реализм был важным течением в мировом искусстве, одним из тех течений, которые не забыты и по сей день. И, оглянувшись вокруг непредвзятым взглядом, можно увидеть, что и сейчас в жизни есть множество бедствий и несправедливостей, подобных тем, что изображали деятели социального реализма. Только методы изображения этих ужасов стали более разнообразными. А разве за всю историю цивилизации был хоть один период, в котором абсолютно всё было бы хорошо?..
Арт новини
Подружжя може заплатити $250 000, щоб видалити мурал Бенксі з будинку
Для тих, хто займається мистецтвом, прокинутися і виявити, що ти є власником нової роботи потайливого вуличного художника Бенксі, було б мрією, що здійснилася. Але, згідно з повідомленням в газеті Sun, британська пара стала жертвою “живого кошмару” відтоді, як Бенксі намалював майже 20-футову чайку на стіні їхнього будинку в Саффолку.
Відтоді, як у 2021 році Бенксі прикрасив їхній будинок гігантським водоплавним птахом, домовласники, Гаррі та Гокеан Куттси, потерпають від вандалів і змушені або платити за охорону та збереження птаха, що коштує майже 50 000 доларів на рік. В іншому випадку, вони могли б видалити мурал, що може коштувати до чверті мільйона доларів.
В інтерв’ю “Таймс” пан Куттс сказав:
“Спочатку це було неймовірно, але з розвитком подій це стало надзвичайно напруженим. Я не впевнений, що Бенксі усвідомлює непередбачувані наслідки для власників будинків. Якби ми могли повернути час назад, ми б це зробили”.
Хулігани, які намагалися зафарбувати мурал, злодії, які відколювали зафарбовані фрагменти, щоб продати їх у Facebook, тріщини в стіні та члени окружної ради – це лише деякі з неприємностей, з якими довелося зіткнутися Куттсам. Після крадіжки їм довелося за власний кошт найняти охоронця, який би наглядав за муралом вночі.
Єдиний вихід, кажуть Куттси, – це зняти 22-тонну фреску, а для цього за останній місяць довелося “зміцнити її 12 шарами смоли, скловолокна і п’ятьма тоннами сталі, а також використовувати 40-футовий кран, щоб забрати її”.
Куттси сподіваються продати масивну роботу, щоб компенсувати витрати в 250 000 доларів.
“Ми звичайні люди, – сказав пан Куттс в інтерв’ю виданню Sun, – тож ми хотіли б продати її і щось на цьому заробити”.
У 2021 році мурал Бенксі із зображенням молодої дівчини, яка використовує велосипедну шину як обруч, був знятий з цегляної стіни в Ноттінгемі, Англія, і проданий за шестизначну суму галереї Brandler Galleries, що базується в Брентвуді, Англія.
Арт новини
Житель Флориди врізався в 13-метрову скульптуру Ханта Слонема – другий акт арт-вандалізму цього місяця
Дерек Алан Модрок, 49-річний житель Флориди, зізнався, що врізався на своєму автомобілі у високу синю скульптуру кролика під назвою “Громобій” американського художника Ханта Слонема, повідомила поліція на початку цього тижня. Скульптура, вартість якої оцінюється в 300 000 доларів, знаходилася в парку Джастіна Фліппена в місті Вілтон Манорс, на північ від Форт-Лодердейла.
Модрок також зізнався, що на початку цього місяця пошкодив ще один витвір мистецтва – статую ескімо роботи Крейга Берубе-Грея в сусідньому парку Рейчел Річардсон. Поліція заарештувала Модрока після того, як камери спостереження зафіксували його на місці злочину.
Слонем, зі свого боку, вперше почув про акт вандалізму, коли NBC Miami звернулася до нього за цитатою, і відтоді він займається розслідуванням нападу. Це не перший випадок, коли він втрачає витвір публічного мистецтва.
“11 вересня було гірше, я втратив 80-футову фреску”, – сказав Слонем дещо спантеличений тим, що цей вид насильства знову знайшов свій шлях до його роботи. “Я був просто шокований. Це така дивна річ, те, що це траплялося раніше, і те, що це сталося знову”.
На створення “Громобоя” заввишки 13 футів 7 дюймів, виготовленого з 6 500 шматочків блакитного скла, пішов рік, і його встановили в парку в травні 2022 року після того, як місцева галерея Art Gallery 21 домовилася з містом про позику скульптури з New River Fine Art у Форт-Лодердейлі. Скульптура мала переїхати до ботанічного саду, але ці плани наразі призупинилися. Слонем і члени комісії вивчають роботу, щоб з’ясувати, чи можливий ремонт, оскільки робота зазнала серйозних структурних пошкоджень. Слонем сказав, що знадобиться ще кілька днів, щоб з’ясувати, що можна зробити.
Незважаючи на стан цензури мистецтва у Флориді, здається, що Модрок не був мотивований поточним політичним кліматом. NBC Маямі повідомили, що Модрок розповів місцевій поліції, що він обрав цю роботу, оскільки парк, в якому він проживав, був названий на честь Джастіна Фліппена, колишнього мера маєтку Вілтон, якого Модрок звинуватив “у тому, що ми чуємо птахів”. Парк був названий на честь Фліппена після його раптової смерті у 41 рік від аневризми.
“Це дійсно дивно, тому що я пташиний фрік, – сказав Слонем. “У мене багато домашніх птахів, до сотні, і цей хлопець не любив мера через усіх птахів?” Невідомо, чи знав Модрок про любов Слонема до птахів, чи це був збіг обставин.
Модрок вже має судимість, він відсидів три роки в окрузі Бровард за продаж кокаїну. Модрока звинувачували за трьома пунктами кримінальних злочинів у зв’язку з його нещодавньою серією актів вандалізму.
Арт новини
В Одесі відновили міжнародний культурний центр UNION
В Одесі відновили міжнародний культурний центр UNION, який працював у місті ще на початку XX століття. Там розташовані художні галереї, конференц-зали, літературний клуб, виставковий простір та великий концертний зал.
Центр був побудований саме з культурною метою, ще у 1902 році архітектором Троупянським. Проєкт передбачав будівництво будівлі з приміщеннями для аудиторій, бібліотеки, читальні та концертної зали. Проте згодом будівля занепала і заклад припинив свою діяльність. У відновленні пам’ятки архітектури взяли участь представники одеського бізнесу та культурні діячі. А віра у перемогу України та розуміння важливості підтримки культури нашої країни, не дозволили припинити реставраційні та відновлювальні роботи навіть після початку повномасштабної війни. Почесним гостем урочистого відкриття міжнародного культурного центру UNION став Курт Волкер – видатний американський дипломат. Пан Волкер, який відомий своєю послідовною і системною діяльністю, спрямовану на підтримку України, взяв участь у засіданні ООН – Одеського обʼєднання національностей в культурному центрі UNION та разом з мером Одеси Геннадієм Трухановим урочисто відкрив залу «Euroatlantic event hall». Саме в Одесі, на сцені UNION, колишній представник Держдепу сказав що, на його думку, після війни Україна буде стрімко розвиватися та стане прикладом розвитку і за декілька років стане розвиненою інноваційною “зіркою Європи”.
Для поціновувачів мистецтва UNION відкрився виставкою “Українське мистецтво. Шлях нескорених”, на якій представлені картини та скульптури українських митців, створені іменитими й молодими художниками різних поколінь за останні 50 років. Виставка охоплює понад 300 робіт майже 20 сучасних авторів. Експозиції розкривають смисли та динаміку творчості митців, чиї твори прикрашають музейні колекції різних країн світу — від Одеського художнього до спекотного Катару та музею Гуггенхайма у Нью‒Йорку.
Експозиція демонструє багатогранність українського мистецтва та показує його зв’язок з минулим і сучасністю. Кожна робота в колекції стає символом, що кодує певну інформацію та ідею, адже сьогодні, українська культура втілює поняття свободи, а українське мистецтво крокує шляхом вільних людей.
Відвідувачі виставки матимуть змогу прослідкувати, як один простір стає основою для різних видів візуального мистецтва, включаючи живопис, скульптуру та фотографію. Експозиція охоплює безліч різноманітних стилів, таких як нонконформізм, сюрреалізм, абстракціонізм, імпресіонізм та класична реалістична школа.
Культурна дипломатія та збереження культурної ідентичності в сучасній Україні набуває особливої актуальності, оскільки війна що триває сьогодні, не лише конфлікт зброї та території, це також війна культур та наративів.
Відкриття нового культурного центру в Одесі є відображенням віри у потужну роль культури та дипломатії у будівництві нашого майбутнього. Адже сьогодні, Україна й Одеса продовжують прокладати шлях до нових горизонтів свободи, демократії та творчості, залишаючи свій незабутній слід у світовій історії.
Одеський культурний центр UNION стає місцем, де зустрічаються люди з різних куточків світу, об’єднані мистецтвом і спільною метою — надихати та змінювати світ навколо нас.
Відвідати виставку можна за таким графіком: вівторок – неділя з 11.00 до 19.00, більше інформації на сайті закладу – https://unionart.com.ua/.
До експозиції увійшли роботи: Віталія Алікберова, Святослава Барабаша, Сергія Гуменюка, Анни Кулагіної, Таісії Капустаринської, Володимира Крані, Юрія Крука, Ігоря Летинського, Галини Лєкарєвої-Нікітіної, О. Новаєва, Сергія Папроцького, Кліма Степанова, Ірини Сушельницької, Вадіма Суворова, Віктора Тиблевича, Андрія Черновіла, Олени та Володимира Іллічових.
