Залишайтеся з нами

Арт новини

В тени Рубенса и ван Дейка

Опубліковано

2 июля исполнилось 424 года со дня рождения фламандского живописца Теодора Ромбоутса, имя которого сегодня известно немногим. Он учился у Абрахама Янсенса Старшего, отчаянно соперничавшего с Рубенсом, портрет Ромбоутса писал Ван Дейк. Причем создал он его в Англии в тот же период, что и портреты короля Карла I и королевы Генриеты-Марии Французской, и в том самом доме на реке Блекфрайерз, где его так часто навещала королевская чета. В истории искуства Теодор Ромбоутс остался как фламандский живописец, приверженец историко-мифологических и бытовых тем. К бытовому жанру относится полотно круга Ромбоутса, хранящееся в Большом собрании изящных искусств ASG.

Теодор Ромбоутс
Гравюра Паулюса Понтиуса (1603-1658)

Родился Ромбоутс в Антверпене, поступил в ученики сначала к Франсу Ланквелду, а затем к Абрахаму Янсенсу Старшему (1576-1632). В начале XVII века (Ромбоутс появился на свет в 1597 году) живопись во Фландрии переживает период бурного расцвета. С ростом богатства страны, распространением моды на живопись в самых различных социальных слоях растет круг заказчиков, и увеличивается число художников и мастерских. Крупнейшим заказчиком по-прежнему выступает церковь, но теперь от больших алтарных образов требуется не только занимательность сюжета, но и глубокое эмоциональное воздействие на зрителя.

Другим крупным заказчиком выступает дворянство, которое предпочитает украшать свои замки и дворцы огромными картинами-панно с религиозно-мифологическими сюжетами, пейзажными и аллегорическими сценами, картинами охоты и т.д. Художники как правило специализировались на определенном жанре, хотя во Фландрии «разделение труда» не была таким жестким, как в Голландии. Художником-мастером фигурных композиций был учитель Ромбоутса Абрахам Янсенс. Основной «заслугой» Янсенса было то, что в эпоху безраздельного творческого господства Рубенса он сумел сохранить свое собственное лицо, какое-то время он был даже единственным соперником великого живописца.

При этом в творческой манере Янсенса влияние Рубенса также прослеживается, но он сумел это объединить с традициями нидерландской школы и караваджизма. Янсенс учился у видного представителя позднего маньеризма Мартина де Воса, а в 1598 году предпринял поездку в Рим. Именно здесь он подпал под обаяние караваджизма с его бесстрашием в обращении к реальности в самых грубых ее проявлениях. Караваджизм пересмотрел художественные принципы академизма и в части композиции, освещения, динамики изображения. Эти новые идеи Янсенс привез в Антверпен. Уже в 1601 году Янсенс становится мастером, то есть получает право иметь собственную мастерскую, а в 1606 году его избирают деканом гильдии Св. Луки, он становится первым художником Антверпена, правда ненадолго, поскольку в 1608 году из Италии возвращается Рубенс.

Янсенс был очень плодовит, в 1610-20-е годы из его мастерской выходит огромное количество картин. На фоне рубенсовской чувственности картины Янсенса выглядят излишне жесткими и холодными, но это не мешает им находить множество поклонников. Чаще всего мастер эксплуатирует свою способность изображать пластическую подлинность человеческого тела в самых сложных ракурсах.

Абрахам Янсенс Старший
Диана и Каллисто

Такова картина, воспроизводящая жестокий и увлекательный миф о том, как Юпитер воспылал любовью к нимфе Каллисто, так же, как и ее повелительница Диана, давшей обет безбрачия. Понимая, что преданность Каллисто Диане не позволит ему достичь своей цели, и нимфа скорее превратится в дерево или кустарник, как Дафна и Сиринга, чем уступит его домогательствам, он являлся к ней в образе ее любимой повелительницы, ласкам которой она не могла противиться. Через девять месяцев развязка этой истории более всего поразила саму Каллисто.

Янсенс изображает кульминационную сцену – беременность Каллисто обнаруживается, когда Диана совершает ежедневное послеобеденное омовение в ручье, приближаться к которому нимфам, утратившим девственность, строго воспрещалось. На одном берегу художник изображает разгневанную Диану в окружении двух созерцающих событие красавиц, а на другом, на первом плане, сгорающую от стыда Каллисто, чью тунику, обнажая живот, задирает купальщица с повязкой на волосах. Перед нами полный апофеоз телесной красоты, при этом поза каждого персонажа достоверно передает его внутреннее состояние: гнев, стыдливость, острое любопытство… Все симпатии художника явно на стороне Каллисто, что подчеркнуто и более тщательным письмом, и самим персиковым тоном ее кожи, который на фоне холодноватого мраморного тела Дианы подчеркивает торжество земного над небесным.

В Большом собрании изящных искусств ASG имеется произведение на этот же сюжет голландской школы, который сравнительно недавно был раскрыт в процессе искусствоведческого анализа, а автором его является последователь известного голландского портретиста Каспара Нетшера.

Каспар Нетшер, последователь
Юпитер и Каллисто
Голландия, XVII в.
Холст, масло. 53×39,5 см
БСИИ ASG, инв. №04-3447

Ромбоутс стал учеником Янсенса в период его острой ревности к славе Рубенса. В книге «Мир Рубенса» К. Уэджвуд описывает, как состязались Янсенс и Рубенс, получив заказы на украшение интерьера городской ратуши, в которой преимущество оказалось на стороне Рубенса. Он избрал сюжет «Поклонение волхвов», который на фоне аллегорического изображения Антверпена в виде прекрасной нимфы воспринимался более понятным и эмоциональным. Янсенс не смирился с поражением и бросил презрительный вызов своему сопернику. Он предложил ему нарисовать по одной картине на заданный сюжет, представив их потом на суд бесстрастного арбитра, которому не будут известны имена авторов. Такой судья, по словам Янсенса, несомненно, отдаст предпочтение ему. Рубенс не ответил на брошенный ему вызов, считая, что тем самым повредит не столько себе, сколько своему сопернику. «Для чего это состязание? – спросил он у своего коллеги-художника. – Ни один, ни другой все равно не прыгнет выше головы».

Не известно, втягивал ли Янсенс в это соперничество своих учеников. Ромбоутса эта участь скорее всего миновала, что косвенно доказывается и фактом его сотрудничества с Рубеном уже после смерти учителя да и его возрастом. В пору возвращения Рубенса из Италии Теодору Ромбоутсу было всего лишь одиннадцать лет. Подобно Янсенсу и Рубенсу, он в 1617 году отправился в Рим, а затем Флоренцию, работал по заказам Козимо II Медичи, написав несколько исторических картин. По возвращении своём во Фландрию в 1625 году Ромбоутс был принят мастером в антверпенскую гильдию Св. Луки, в которой в 1628-1630 годах, состоял старшиной. В Антверпене в 1627 году он женился на Анне ван Тилен. Семья ван Тилен принадлежала к мелкому дворянству и была достаточно влиятельной в испанских Нидерландах.

Как и Янсенс, Ромбоутс подражал Микеланджело да Караваджо. Его произведения почти всегда хорошо компонованы, отличаются верностью рисунка, тщательно исполнены, но несколько резки по колориту. Он писал исторические и аллегорические картины, жанровые сцены, а также подражания итальянским мастерам, изображавшим певцов, игроков в карты и шарлатанов. В Эрмитаже находятся две картины Ромбоутса: «Игра в карты» и «Кухня».

Теодор Ромбоутс
Зубодер
Первая треть XVII в.
Холст, масло, 156,5×235,5 см

От Караваджо Ромбоутс перенял не только художественные приемы, его сложную светотеневую моделировку, но и использовал прямые цитаты из его произведений в сюжетах. Примером этого служит его картина «Зубодер», где имеются прямые аналогии в композиционном построении, позах и жестах персонажей с одноименным произведением Караваджо, но в ней отсутствуют нарочитая натуралистичность и сарказм.

Микеланджело де Караваджо
Зубодер (1609)
Холст, масло, 194,5×139,5 см
Палаццо Питти, Флоренция

В этой жанровой сценке каждый из присутствующих в свойственной ему манере наблюдает за страданиями пациента, кто-то с сочувствием или ужасом, иные с любопытством, размышляя, что они будут ощущать, если окажутся на его месте. Лишь один главный персонаж чувствует себя спокойно и уверенно. Левой рукой зубодер крепко держит предплечье страдальца, правой осталось сделать лишь одно движение – и все будет кончено. В отличие от произведения Караваджо картина Ромбоутса более светлая и красочная по цветовой гамме.

В Большом собрании изящных искусств ASGимеется полотно, созданное художником из окружения Теодора Ромбоутса. По мнению искусствоведов Международного института антиквариата, автора этого произведения, в отличие от Ромбоутса – приверженца италианизирующего направления, в плане колористического решения и яркости освещения скорее можно отнести к последователям рубенсовской школы. На это указывает более мягкий холодный колорит с обилием серебристых тонов, присущий фламандской живописной традиции этого времени, у истоков которой стоял Рубенс.

Ромбоутсу часто ставят в вину, что сюжеты и композиции своих картин он воспринимал как повод поэкспериментировать с палитрой цветов и показать свои технические навыки. В результате использования дешевых пигментов многие его работы со временем потускнели, в особенности пострадали синие цвета. Как правило, его картины представляют собой большие, развернутые по горизонтали композиции с крупными полуфигурами, размещенными в неглубоком пространстве. Под влиянием Рубенса и Йорданса приверженность художника караваджизму становится менее заметной, из картин Ромбоутса постепенно исчезают густые тени, его палитра становится более светлой. Примером может служить его картина «Аллегория пяти чувств».

Теодор Ромбоутс 
Аллегория пяти чувств, 1632
Холст, масло, 207×288 см

Представленная картина была заказана художнику в 1632 году епископом Гента Антонием Триестом. Подобные аллегорические изображения были чрезвычайно популярны в XVI-XVII веках. В данной работе каждый персонаж символизирует определенное чувство и для облегчения идентификации зрителем снабжен собственными атрибутами. Элегантный молодой человек с трубкой и чесноком символизирует Обоняние, весельчак со стаканом вина в руке и едой возле ног представляет Вкус, в слепом мужчине в центре с фрагментами скульптур перед ним легко узнается Осязание. Слух играет на теорбе – басовой разновидности лютни, рядом с ним расположились духовые и струнные инструменты. Зрение – пожилой человек в очках, опирающийся правой рукой на зеркало в черной раме, в нем зритель видит отражение части инструментов…

В 1635 году (уже после смерти своего учителя Янсенса) Ромбоутс принимал участие в оформлении Антверпена для торжественной встречи кардинала-инфанта Фердинанда, руководил этой работой Рубенс.

Антонис ван Дейк
Портрет Т. Ромбоутса

Считается, что лучше всего о художнике рассказывают его картины, однако в случае с Ромбоутсом все намного сложнее. Произведения Ромбоутса не отличаются ни оригинальностью сюжета, ни абсолютно индивидуальной манерой письма, они являются доброкачественной продукцией мастера барокко средней руки. И только портрет Теодора Ромбоутса кисти гениального ван Дейка доказывает, что личность художника намного масштабнее его дарования. С портрета на нас смотрит человек умный и, как теперь сказали бы, самодостаточный. Дорогой костюм украшен богатым воротником, холеная эспаньолка, прекрасный цвет лица говорят о том, что этот человек не нуждается в средствах. Его поза горделива без заносчивости, а взгляд задумчив и ироничен. Врожденный аристократизм и обаяние личности Ромбоутса снискали ему авторитет в обществе и расположение лучших художников своего времени.

Этим – силой личности – объясняется его многолетнее общение на равных с такими титанами, как Рубенс и ван Дейк, лавирование между непримиримыми соперниками, как Рубенс и Янсенс, женитьба на девушке из дворянской семьи, пользующейся расположением испанских Габсбургов в пору, когда положение художника в обществе было ничуть не более значимым, чем простого ремесленника.

Светлана БОРОДИНА

Источник: информационный портал Мир Искусства

Читати далі

Арт новини

Подружжя може заплатити $250 000, щоб видалити мурал Бенксі з будинку

Опубліковано

Редактор

Для тих, хто займається мистецтвом, прокинутися і виявити, що ти є власником нової роботи потайливого вуличного художника Бенксі, було б мрією, що здійснилася. Але, згідно з повідомленням в газеті Sun, британська пара стала жертвою “живого кошмару” відтоді, як Бенксі намалював майже 20-футову чайку на стіні їхнього будинку в Саффолку.

Відтоді, як у 2021 році Бенксі прикрасив їхній будинок гігантським водоплавним птахом, домовласники, Гаррі та Гокеан Куттси, потерпають від вандалів і змушені або платити за охорону та збереження птаха, що коштує майже 50 000 доларів на рік. В іншому випадку, вони могли б видалити мурал, що може коштувати до чверті мільйона доларів.

Чоловік позує під макетом чайки, яка ось-ось накинеться на упаковку чіпсів – сюжет графіті, що має ознаки вуличного художника Бенксі, на стіні в Лоустофті на східному узбережжі Англії 8 серпня 2021 року. (Фото Джастіна Талліса / AFP)

В інтерв’ю “Таймс” пан Куттс сказав:

“Спочатку це було неймовірно, але з розвитком подій це стало надзвичайно напруженим. Я не впевнений, що Бенксі усвідомлює непередбачувані наслідки для власників будинків. Якби ми могли повернути час назад, ми б це зробили”.

Хулігани, які намагалися зафарбувати мурал, злодії, які відколювали зафарбовані фрагменти, щоб продати їх у Facebook, тріщини в стіні та члени окружної ради – це лише деякі з неприємностей, з якими довелося зіткнутися Куттсам. Після крадіжки їм довелося за власний кошт найняти охоронця, який би наглядав за муралом вночі.

Єдиний вихід, кажуть Куттси, – це зняти 22-тонну фреску, а для цього за останній місяць довелося “зміцнити її 12 шарами смоли, скловолокна і п’ятьма тоннами сталі, а також використовувати 40-футовий кран, щоб забрати її”.

Куттси сподіваються продати масивну роботу, щоб компенсувати витрати в 250 000 доларів.

“Ми звичайні люди, – сказав пан Куттс в інтерв’ю виданню Sun, – тож ми хотіли б продати її і щось на цьому заробити”.

У 2021 році мурал Бенксі із зображенням молодої дівчини, яка використовує велосипедну шину як обруч, був знятий з цегляної стіни в Ноттінгемі, Англія, і проданий за шестизначну суму галереї Brandler Galleries, що базується в Брентвуді, Англія.

Читати далі

Арт новини

Житель Флориди врізався в 13-метрову скульптуру Ханта Слонема – другий акт арт-вандалізму цього місяця

Опубліковано

Редактор

Дерек Алан Модрок, 49-річний житель Флориди, зізнався, що врізався на своєму автомобілі у високу синю скульптуру кролика під назвою “Громобій” американського художника Ханта Слонема, повідомила поліція на початку цього тижня. Скульптура, вартість якої оцінюється в 300 000 доларів, знаходилася в парку Джастіна Фліппена в місті Вілтон Манорс, на північ від Форт-Лодердейла.

Модрок також зізнався, що на початку цього місяця пошкодив ще один витвір мистецтва – статую ескімо роботи Крейга Берубе-Грея в сусідньому парку Рейчел Річардсон. Поліція заарештувала Модрока після того, як камери спостереження зафіксували його на місці злочину.

Хант Слонем “Thunderbunny”, 2022

Слонем, зі свого боку, вперше почув про акт вандалізму, коли NBC Miami звернулася до нього за цитатою, і відтоді він займається розслідуванням нападу. Це не перший випадок, коли він втрачає витвір публічного мистецтва.

“11 вересня було гірше, я втратив 80-футову фреску”, – сказав Слонем дещо спантеличений тим, що цей вид насильства знову знайшов свій шлях до його роботи. “Я був просто шокований. Це така дивна річ, те, що це траплялося раніше, і те, що це сталося знову”.

На створення “Громобоя” заввишки 13 футів 7 дюймів, виготовленого з 6 500 шматочків блакитного скла, пішов рік, і його встановили в парку в травні 2022 року після того, як місцева галерея Art Gallery 21 домовилася з містом про позику скульптури з New River Fine Art у Форт-Лодердейлі. Скульптура мала переїхати до ботанічного саду, але ці плани наразі призупинилися. Слонем і члени комісії вивчають роботу, щоб з’ясувати, чи можливий ремонт, оскільки робота зазнала серйозних структурних пошкоджень. Слонем сказав, що знадобиться ще кілька днів, щоб з’ясувати, що можна зробити.

Незважаючи на стан цензури мистецтва у Флориді, здається, що Модрок не був мотивований поточним політичним кліматом. NBC Маямі повідомили, що Модрок розповів місцевій поліції, що він обрав цю роботу, оскільки парк, в якому він проживав, був названий на честь Джастіна Фліппена, колишнього мера маєтку Вілтон, якого Модрок звинуватив “у тому, що ми чуємо птахів”. Парк був названий на честь Фліппена після його раптової смерті у 41 рік від аневризми.

“Це дійсно дивно, тому що я пташиний фрік, – сказав Слонем. “У мене багато домашніх птахів, до сотні, і цей хлопець не любив мера через усіх птахів?” Невідомо, чи знав Модрок про любов Слонема до птахів, чи це був збіг обставин.

Модрок вже має судимість, він відсидів три роки в окрузі Бровард за продаж кокаїну. Модрока звинувачували за трьома пунктами кримінальних злочинів у зв’язку з його нещодавньою серією актів вандалізму.

Читати далі

Арт новини

В Одесі відновили міжнародний культурний центр UNION

Опубліковано

Редактор

В Одесі відновили міжнародний культурний центр UNION, який працював у місті ще на початку XX століття. Там розташовані художні галереї, конференц-зали, літературний клуб, виставковий простір та великий концертний зал.

Центр був побудований саме з культурною метою, ще у 1902 році архітектором Троупянським.  Проєкт передбачав будівництво будівлі з приміщеннями для аудиторій, бібліотеки, читальні та концертної зали. Проте згодом будівля занепала і заклад припинив свою діяльність. У відновленні пам’ятки архітектури взяли участь представники одеського бізнесу та культурні діячі. А віра у перемогу України та розуміння важливості підтримки культури нашої країни, не дозволили припинити реставраційні та відновлювальні роботи навіть після початку повномасштабної війни. Почесним гостем урочистого відкриття міжнародного культурного центру UNION став Курт Волкер – видатний американський дипломат. Пан Волкер, який відомий своєю послідовною і системною діяльністю, спрямовану на підтримку України, взяв участь у засіданні ООН – Одеського обʼєднання національностей в культурному центрі UNION та разом з мером Одеси Геннадієм Трухановим урочисто відкрив залу «Euroatlantic event hall». Саме в Одесі, на сцені UNION, колишній представник Держдепу сказав що, на його думку, після війни Україна буде стрімко розвиватися та стане прикладом розвитку і за декілька років стане розвиненою інноваційною “зіркою Європи”.

В Одесі відновили міжнародний культурний центр UNION

Для поціновувачів мистецтва UNION відкрився виставкою “Українське мистецтво. Шлях нескорених”, на якій представлені картини та скульптури українських митців, створені іменитими й молодими художниками різних поколінь за останні 50 років. Виставка охоплює понад 300 робіт майже 20 сучасних авторів. Експозиції розкривають смисли та динаміку творчості митців, чиї твори прикрашають музейні колекції різних країн світу — від Одеського художнього до спекотного Катару та музею Гуггенхайма у Нью‒Йорку.

Експозиція демонструє багатогранність українського мистецтва та показує його зв’язок з минулим і сучасністю. Кожна робота в колекції стає символом, що кодує певну інформацію та ідею, адже сьогодні, українська культура втілює поняття свободи, а українське мистецтво крокує шляхом вільних людей.

Відвідувачі виставки матимуть змогу прослідкувати, як один простір стає основою для різних видів візуального мистецтва, включаючи живопис, скульптуру та фотографію. Експозиція охоплює безліч різноманітних стилів, таких як нонконформізм, сюрреалізм, абстракціонізм, імпресіонізм та класична реалістична школа.

Культурна дипломатія та збереження культурної ідентичності в сучасній Україні набуває особливої актуальності, оскільки війна що триває сьогодні, не лише конфлікт зброї та території, це також війна культур та наративів.

Відкриття нового культурного центру в Одесі є відображенням віри у потужну роль культури та дипломатії у будівництві нашого майбутнього. Адже сьогодні, Україна й Одеса продовжують прокладати шлях до нових горизонтів свободи, демократії та творчості, залишаючи свій незабутній слід у світовій історії.

Одеський культурний центр UNION стає місцем, де зустрічаються люди з різних куточків світу, об’єднані мистецтвом і спільною метою — надихати та змінювати світ навколо нас.

Відвідати виставку можна за таким графіком: вівторок – неділя з 11.00 до 19.00, більше інформації на сайті закладу – https://unionart.com.ua/.

До експозиції увійшли роботи: Віталія Алікберова, Святослава Барабаша, Сергія Гуменюка, Анни Кулагіної, Таісії Капустаринської, Володимира Крані, Юрія Крука, Ігоря Летинського, Галини Лєкарєвої-Нікітіної, О. Новаєва, Сергія Папроцького, Кліма Степанова, Ірини Сушельницької, Вадіма Суворова, Віктора Тиблевича, Андрія Черновіла, Олени та Володимира Іллічових.

Читати далі

Читають

© 2012-2024 Арт Новини | Art News. Всі права захищені. Використання будь-яких розміщених на сайті матеріалів дозволяється за вказівкою прямого відкритого для пошукових систем гіперпосилання на Art-News.com.ua. Посилання розміщується незалежно від повного чи часткового використання матеріалів. Гіперпосилання має бути розміщене в першому абзаці цитованого матеріалу.