Картина (лат. charta «аркуш папірусу, папір», італ. cartina «красивий тонкий папір», грец. χάρτης «аркуш папірусу») — це твір станкового живопису, який, зазвичай, виконують за допомогою верстата (мольберта). Варто зазначити, що на відміну від творів монументального живопису (мозаїк, фресок), міцно пов'язаних зі стіною будівлі, для якої, власне, вони й створювалися, та включених до ансамблю її декоративного і скульптурного оздоблення, картина є самоцінним витвором, тому може існувати в будь-якому інтер'єрі. Створюючи полотно, художник зазвичай спирається на натуру, проте в цьому процесі величезну роль відіграє творча уява.
"Картина — вірш, тільки без слів".
Квінт Горацій Флакк
Вона складається з живописної основи (полотна, металевої або дерев'яної дошки, картону, каменю, шовку, паперу тощо), барвистого шару і ґрунту. Картина відіграє провідну роль у розвитку живопису.
Формати картин
Важливе значення має і формат картини, тобто форма пласкої поверхні, на яку згодом наносять фарби. Найпоширеніший — прямокутний формат. Поверхня, витягнута по горизонталі, налаштовує на докладну, неквапливу розповідь (П. Веронезе, Б. Гоццоли, В. Карпаччо), дає можливість створювати панорамні пейзажі. Квадратний формат, або ж такий, де висота дещо перевищує ширину, надає зображенню певного характеру урочистого предстояння — його часто застосовують для портретів і вівтарних образів.
"Картини, витягнуті у висоту, створюють відчуття устремління ввись або ж, навпаки, низверження вниз".
Ель Греко
Коли з'явилися перші картини?
У печерах первісних людей, які жили сотні тисяч років тому, були знайдені наскальні малюнки, які майстерно демонструють живих істот, серед яких рослини, тварини тощо.
Зображення відображали реальне життя багато століть тому, коли єгиптяни створили першу людську цивілізацію.
Після того як на Близькому Сході з'явилося християнство, в мистецтво прийшли значні зміни. Таким чином, натурализм давнього мистецтва замінили східними стилями з їхніми символічними зображеннями і плоским малюнком. А в епоху Середньовіччя (приблизно з V по XV століття) набуло розвитку мистецтво книжкової ілюстрації, а також фрескового живопису.
В епоху Відродження з'явилися картини, які поступово виділялися з вівтарних храмових композицій. Поки не точно встановлено час, коли з'явилися перші роботи, написані на вільно натягнутому полотні, проте, найімовірніше, його використовували вже в XV столітті, і саме для живопису темперою. Варто зазначити, що в Північній Європі широке застосування вільно натягнутого полотна як справжньої основи для живопису належить уже до XVII століття.
Як створювалися перші картини
— Це дуже важко — писати картини?
— Це або легко, або неможливо.
Сальвадор Далі
Основою для картини (тобто поверхнею, на яку наносяться фарби) може слугувати картон, полотно, дерево, в дуже рідкісних випадках камінь чи метал. Ренесансні картини (епохи Відродження) писали на дерев'яних дошках. У Європі у XV-XVI ст. почали використовувати полотно, яке натягували на дерев'яний підрамник перед початком роботи. З другої половини XVI століття невеликі картини часом створювали на спеціальних мідних дошках. У XIX столітті всі використовували картон. На будь-яку основу попередньо наносили ґрунт, який вирівнював поверхню, брав участь у колориті картини своїм тоном і дозволяв міцно зв'язати її з барвистим шаром. Зазвичай застосовували білий ґрунт із крейди або ж гіпсу, змішаного з клеєм, і лише трохи згодом з'явилася біла олійна фарба. З кінця XVI століття разом із білими широко застосовувалися і кольорові ґрунти — сірі, червоно-коричневі тощо. Здебільшого картини писали темперою або (наприкінці XV століття) олійними фарбами.
Роль «рами» в картині
Рама має доволі важливу роль у живописі. Вона виділяє картину з навколишнього простору і перетворює її на самостійний, цілісний твір. У живописі рама зазвичай оформлюється в матеріалі (дерево, гіпс, метал). Її призначення — повністю відокремити зображене в картині від її оточення, тобто зосередити увагу глядача лише на композиції, надати їй певної закінченості.
Сьогодні багато сучасних художників заперечують реалістичний живопис, тому вони стали ігнорувати і традиційні способи його подачі, а саме само обрамлення. Деякі абстрактні картини виставляються або зовсім без рам, або навіть із доволі недбало натягнутим полотном із країми, що бахромляться, чи, в найкращому разі, в тоненькій дерев'яній планці — «обносці», яку прибивають прямо до підрамника. Такі художники вважають, що рама лише відволікає увагу від їхнього твору і глядач повинен бачити «лише чисте мистецтво».
Як змінився живопис на сьогодні
Звісно, з розвитком суспільства мистецтво також зазнало серйозних змін. Саме так і з'явилося сучасне мистецтво (англ. contemporary art), створене в недавньому минулому або ж у теперішній час. Згодом навіть колись сучасне мистецтво стало надбанням історії. На сьогодні до contemporary art належать твори, написані в період із 1970-х років і донині. Таким чином, історію розвитку нових напрямів мистецтва ХХ століття умовно поділяють на два великі етапи:
- Модернізм (англ. modern art) — мистецтво, починаючи від епохи імпресіонізму (приблизно з 1880 року);
- Сучасне мистецтво — починаючи з 1970 року минулого століття і донині.