Наука і мистецтво часто сприймаються як дисципліни, у яких мало спільного. Але дослідження показали, що художня і наукова творчість тісно взаємопов'язані з погляду психологічних профілів, політичних тенденцій та розумових стратегій.
Нещодавно архітектори та дизайнери звернулися до науки, щоб просувати інновації. Наприклад, Нері Оксман заснувала галузь матеріальної екології, впровадивши у свою практику біологічні дослідження та лабораторні роботи для створення адаптованих будівельних матеріалів, що базуються на природі.
Водночас багато сучасних митців працюють із науковцями, щоб реалізувати свої роботи – серед них Олафур Еліассон та Тревор Паглен. Сьогодні хочемо представити художників-вчених, які впродовж усієї історії винахідливо створювали технології, що змінюють суспільство, фіксували біорізноманіття, вперше досліджували людський організм і поєднували свої наукові знання з мистецтвом.
Семюел Морзе
Після того як картини художника не здобули належної слави в Америці, Семюел Морзе, який вивчав філософію та математику в Єлі, звернувся до електромагнітів, згодом створивши телеграф і азбуку Морзе. Проте його амбітні неокласичні стилістичні роботи, такі як «Галерея Лувру» (1831–1833) і навіть портрети відомих моделей, таких як Елі Вітні та Джон Адамс, є свідченням добре відточеної майстерності.
Леонардо да Вінчі
Леонардо виявляв неабияку цікавість до самопізнання в різних наукових галузях – від анатомії людини до астрономії та інженерних експериментів, щоб висувати й тестувати гіпотези. Він розробив літальні апарати на основі своїх спостережень за птахами, сконструював автоматичну зброю та розтинав трупи для створення детальних нотаток і малюнків людських сухожиль, м'язів і кісток. Його увага до анатомії та перспективи призвела до створення деяких із найвідоміших робіт, зокрема «Мони Лізи» (1503–1519) та «Таємної вечері» (1495–1498). Видатний мистецтвознавець Ернст Гомбрих стверджував, що наукові дослідження Леонардо, хоч і здаються розрізненими, служили його мистецтву. Художник прагнув зрозуміти (і тим самим краще відтворювати) світ, що його оточував.
Сантьяго Рамон-і-Кахаль
Відомий як батько сучасної нейронауки, іспанець Кахаль був першим, хто припустив, що мозок складається з окремих клітин, і в 1890-х роках створив детальні малюнки, щоб проілюструвати свої результати, отримані за допомогою мікроскопа. Його праці навіть зараз становлять цінне джерело неврологічної інформації та свідчать про близькість Кахаля до живопису (оскільки початково він займався мистецтвом). Прекрасні малюнки чорнилом на папері часом нагадують збільшену ділянку «Зоряної ночі» Вінсента ван Гога (1889).
Джон Джеймс Одюбон
Уже у 18 років давня любов Одюбона до птахів переросла в цілеспрямоване дослідження. Він записував їхню поведінку, досліджував міграційні звички, навіть провів найдавніший із відомих північноамериканських експериментів із птахами та малював їх виключно в натуральну величину разом із фрагментами флори з їхнього середовища. Пізніше Одюбон почав подорожувати країною, щоб зобразити всі відомі види птахів. Зрештою він опублікував книгу «Птахи Америки» (1827–1838).
Рафаель Лосано-Феммер
Уродженець Мехіко Лосано-Феммер закінчив університет Конкордія в Монреалі, здобувши ступінь бакалавра з фізичної хімії наприкінці 1980-х років. Протягом наступних 10 років він почав спрямовувати свої наукові інтереси в галузь мистецтва. Використовуючи інтернет, комп'ютерне програмування та прожектори, Лосано-Феммер створив широкомасштабні публічні інсталяції, які зазвичай потребують участі глядачів. Останнім часом його роботи набули більш біологічного характеру, оскільки в них використовуються серцебиття та відбитки пальців як перемикачі в його світлових і кінетичних творах.
Марія Сибілла Меріан
У середині 1600-х років юна Меріан, яка народилася в родині митців, також вирішила зайнятися живописом. Однак її зацікавленість вивченням комах була неочікуваною. Вона вирощувала шовкопрядів та інших тварин ще в ранньому підлітковому віці. Дівчина дослідила понад 150 видів тварин і рослин протягом дворічного перебування в Суринамі – першої європейської експедиції такого роду. Опубліковані записи Меріан про зразки – це ідеальне поєднання мистецтва та наукових досліджень. Тонкі, надзвичайно детальні кольорові гравюри з мідних дощок вона поєднувала з письмовими описами життєвих циклів істот і реакцій на подразники. Її безперервні, цілеспрямовані біологічні дослідження були майже безпрецедентними для професійного художника.
