Створення прекрасних творів може бути не лише надзвичайно корисним для митців, а й смертельним. Деякі матеріали були джерелом небезпеки для багатьох художників і заподіяли серйозної шкоди найвідомішим майстрам.
На щастя, у міру того, як наші знання про ці небезпеки розширювалися, деяким компаніям вдалося суттєво зменшити шкідливі властивості таких художніх матеріалів. Але чим більше ви знаєте про ризики, тим безпечніше. Пропонуємо до вашої уваги 3 смертельні елементи, які потрібно використовувати з великою обережністю.
- Кадмій
Цей рідкісний метал, відкритий німецькими хіміками у 1817 році, здійснив революцію в сучасному живописі. Кадмій дає яскраві жовті та червоні відтінки, що дозволяє художникам надати своїм творам особливих кольорів. Більше того, фарби на основі кадмію «світлі», а це означає, що їхній колір не погіршується під впливом сонячного світла. Якщо ви коли-небудь були вражені "палючим" сонцем або сяйливим осіннім листям картини Моне, то помітили силу, яку кадмій може привнести в композицію. Багато найвідоміших сучасних художників, зокрема Поль Ґоген, Макс Ернст та Анрі Матісс, широко використовували кадмієві фарби у своїй роботі.
Однак є нюанс! Відомо, що вплив кадмію є токсичним і пов'язаний із підвищеним ризиком розвитку раку, а також із низкою захворювань нирок і печінки. Вдихання кадмію також може спричинити безліч проблем із диханням. На щастя, для художників, які бажають зберегти і здоров'я, і свої роботи, компанія Liquitex випустила яскраву акрилову фарбу без кадмію.
- Миш'як
Хоча в наші дні це слово може тісно асоціюватися з отрутою, у XIX столітті миш'як зазвичай містився в усіх видах предметів домашнього вжитку: від косметичних продуктів до ліків і борошна для випічки (де він використовувався як харчовий барвник). Проте його найбільш сумнозвісне та найпоширеніше застосування було в шпалерах, де цей хімічний елемент використовувався для виробництва низки яскравих кольорів, зокрема жаданого смарагдово-зеленого відтінку, відомого як «зелень Шеєле». Попри зростання усвідомлення небезпечних властивостей миш'яку, виробники у 1800-х роках задовольняли зростаючий попит на вигадливі шпалери для будинків середнього класу.
Деякі художники відіграли велику роль у поширенні цієї форми смертоносного оздоблення. Серед них був Вільям Морріс, який розробляв і виготовляв незвичайні шпалери, фарбуючи їх за допомогою миш'яку. Поступово експерти з'ясували, що концентрація отрути в метрі шпалер була настільки високою, що могла вбити цілу здорову сім'ю. Якщо, звісно, сім'я перебувала в кімнаті з отруйними шпалерами досить довго. У всіх покупців цих шпалер почалася низка загадкових хвороб і смертей переважно маленьких дітей.
Остаточно шпалери, виготовлені з використанням цієї смертоносної речовини, були заборонені напередодні нового століття. Втім, миш'як залишався широко поширеною речовиною ще протягом кількох десятиліть після цього.
- Свинець
Вінсент ван Гог, звісно, мав певні проблеми зі здоров'ям, але тепер деякі дослідники вважають, що вони, можливо, знайшли цьому причину. Художник, імовірно, мав звичку облизувати використані пензлі, які були вкриті свинцевою фарбою. Отруєння свинцем, як ми тепер знаємо, призводить до низки симптомів, починаючи від болю в животі й закінчуючи артритом та низкою неврологічних захворювань, включно з депресією та іншими розладами, з якими великий імпресіоніст так тісно пов'язаний.
Небезпеки для здоров'я у професії художника були відомі ще у 1700-х роках, хоча хронічний вплив свинцю залишався незрозумілим донедавна. Припускають, що дехто з найвидатніших художників в історії Заходу (включно з Мікеланджело, Караваджо, Гойєю та іншими), можливо, постраждав від якоїсь форми отруєння свинцем. І хоча свинець досі присутній у деяких фарбах, підвищена обізнаність і перехід на фарбувальні агенти, такі як цинк і титан, допомогли покращити безпеку олійних фарб.
